Ліліан Воган Морган

Ліліан Воган Морган (англ. Lilian Vaughan Morgan), дівоче прізвище Семпсон (англ. Sampson; 7 липня 1870 р. — 6 грудня 1952 р.) — американська вчена, експериментальний біолог, яка зробила значний внесок у генетику дрозофіли (Drosophila melanogaster), закріпивши її статус одної з найпотужніших модельних систем у біології. Окрім наукової діяльності, вона займалася науковою просвітою і була одною із засновниць Дитячої наукової школи у Вудс Холі, штат Массачусетс.

Ліліан Воган Морган
Народилася 7 липня 1870(1870-07-07)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Померла 6 грудня 1952(1952-12-06) (82 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  США
Діяльність біолог, генетик
Alma mater Коледж Брін Мар
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут, Колумбійський університет і Коледж Брін Мар
У шлюбі з Томас Гант Морган
Діти Isabel Morgand

Раннє життя

Морган народилася в 1870 році в місті Халловелл, штат Мен. Вона осиротіла у три роки, коли її батьки й молодша сестра померли від туберкульозу. Після смерті батьків, її та її старшу сестру Едіт виховували бабуся й дідусь по материнській лінії, що жили в Германтауні, штат Пенсильванія.

Рання наукова діяльність

У 1887 році Морган вступила до коледжу Брін-Маур. Вона вивчала біологію, а її науковою наставницею була Марта Кейрі Томас. Закінчивши навчання з відзнакою в 1891 році, вона провела літо в Морській біологічній лабораторії у Вудс Хол, штат Массачусетс, де Едмунд Бічер Вілсон, один з її колишніх викладачів зоології, познайомив її з її майбутнім науковим керівником і чоловіком Томасом Хантом Морганом.[1]

Восени 1891 року європейська стипендія для кращого випускника класу дозволила Моргану поїхати до Європи і вивчити мускулатуру хітонів в Цюріхському університеті разом з Арнольдом Лангом, порівняльним анатомом і студентом Ернста Геккеля.[1] Вона повернулася до Брин Маура в 1892 році, де отримала ступінь магістра в галузі біології в 1894 році, порадивши Томасом Морганом. Після закінчення університету вона опублікувала свою роботу над мускулатурою хітонів, повернулася до Woods Hole як незалежний дослідник і провела сім літо, досліджуючи селекцію, розвиток і ембріологію в земноводних.[1]

Сімейне життя

У 1904 році, коли їй було 34 роки, вона взяла шлюб із Томасом Хантом Морганом і переїхала до Нью-Йорка, де почала працювати в Колумбійському університеті. Наступного літа вони переїхали до Каліфорнії, де вона досліджувала й опублікувала роботу з планарної регенерації в Морській лабораторії Стенфорду. Її наступна стаття з'явилася лише шістнадцять років по тому. Впродовж цього періоду вона підтримувала кар'єру свого чоловіка і виховувала чотирьох дітей: Говарда Кея Моргана (нар. 1906); Едіт Семпсон Морган (нар. 1907); Ліліан Воган Морган (нар. 1910); та Ізабелла Меррік Морган (нар. 1911). Дослідники Shine і Wrobel (1976) відзначають, що одним з ключових факторів успіху Томаса Ханта Моргана було те, що Ліліан Морган повністю опікувалася його особистими справами, що дало йому змогу зосередитися на своїх дослідженнях.[2] Сім'я переїздила на зиму до Нью-Йорка, а влітку поверталася у Вудс Хол, де в них був літній будиночок для дітей, родичів та аспірантів її чоловіка. Вона роками підтримувала лад у цьому будинку, зрештою обладнавши його для наукових занять з дітьми.[1]

Роль у науковій просвіті

У 1913 році Морган разом з кількома іншими жінками заснувала Літню школу-клуб у Вудс Хол, яка нині відома як Дитяча наукова школа, і була першою головою цієї школи і Головою Наукового комітету в 1914 році. Вона віддавала перевагу заняттям з дітьми на свіжому повітрі, де вони проводили експерименти й вели наукові обговорення.[1]

Пізніша наукова діяльність

Коли її діти стали достатньо дорослими, Морган повернулася до лабораторних досліджень, вивчаючи генетику дрозофіл. Її чоловік відмовився працювати разом із нею; натомість він виділив їй робоче місце у своїй лабораторії в Колумбійському університеті, де вона вирощувала власні лінії Drosophila і не мала офіційної посади.[1] Її чоловік та інші вчені-чоловіки не сприймали її присутність в лабораторії, де панувала атмосфера «схожа на ексклюзивний чоловічий клуб».[1] Ймовірно, Морган почувалася себе в певній ізоляції, адже вона була старшою за решту жінок і була не надто компанійською чи балакучою, як згадує Альфред Стертевант. Оскільки в неї не було офіційної посади, вона ніколи не відвідувала наукові зібрання й ніколи не виступала з доповідями на конференціях[1]

Список публікацій

  • Sampson, LV 1894. Die Muskulatur von Chiton. Jenaischen Zeitschrift für Naturwissenschaft 28: 460—468.
  • Sampson, LV 1895. Мускулатура хітону. Journal of Morphology 11: 595—628.
  • Sampson, LV 1900. Незвичайні режими розмноження і розвитку серед анури. Amer. Натураліст 34: 687—715.
  • Sampson, LV 1904. Внесок у ембріологію Hylodes martinicensis. Araer. J. Anat. 3: 473—504.
  • Морган, LV 1905. Неповна передня регенерація при відсутності мозку в Leploplana litloralis. Biol. Бик. 9: 187—193.
  • Морган, LV 1906. Регенерація щеплених частин планар. J. Exp. Zool. 3: 269—294.
  • Морган, LV 1922. Неперехресне успадкування у Drosophila melanogaster. Biol. Бик. 42: 267—274.
  • Морган, LV 1925. Поліплоїдія у Drosophila melanogaster з двома прикріпленими Х-хромосомами « Genetics 10: 148—178».
  • Морган, LV 1926. Кореляція між формою і поведінкою хромосоми " Proc. Natl. Акад. Sci 12: 180—181.
  • Морган, LV 1929. Композити Drosophila melanogaster. Carnegie Inst. Wash. Публ. № 399: 225—296.
  • Морган, LV 1931. Доказ того, що бар змінюється на notbar нерівним перехрестям " Proc. Natl. Акад. Sci 17: 270—272.
  • Морган, LV 1933. Закрита Х-хромосома у Drosophila melanogaster « Genetics 18: 250—283».
  • Morgan, LV 1938a. Походження прикріплених Х-хромосом у Drosophila melanogaster і виникнення недиз'юнкції Х у чоловіка. Amer. Naturalist 72: 434—446.
  • Morgan, LV 1938b. Ефекти сполучення дублювання Х-хромосоми Drosophila melanogaster « Genetics 23: 423—462».
  • Морган, LV 1939. Спонтанний соматичний обмін між неомологічними хромосомами в Drosophila melanogaster « Genetics 24: 747—752».
  • Морган, LV 1947. Змінна фенотип, пов'язаний з четвертою хромосомою Drosophila melanogaster і ураженої гетерохроматином « Genetics 32: 200—219».
  • Морган, TH, H. Redfield, і LV Morgan. 1943. Обслуговування центру запасу дрозофіли, у зв'язку з дослідженнями на зародковий матеріал по відношенню до спадковості. Carnegie Inst. Ванна. Yearbk. 42: 171—174.
  • Морган, TH, AH Sturtevant і LV Morgan. 1945. Обслуговування центру запасу дрозофіли, у зв'язку з дослідженнями на зародковий матеріал по відношенню до спадковості. Carnegie Inst. Ванна. Yearbk. 44: 157—160.

Примітки

  1. Keenan, Katherine (1983). Lilian Vaughan Morgan (1870-1952): Her life and Work. Am. Zool. 23 (4): 867–876. JSTOR 3882800. doi:10.1093/icb/23.4.867.
  2. Shine, Ian; Beadle, Sylvia Wrobel (1976). Thomas Hunt Morgan : pioneer of genetics (вид. Paperback). Lexington, Ky.: University Press of Kentucky. ISBN 978-0-8131-9337-3.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.