Лінгвонім
Лінгвонім (від лат. lingua «мова» і дав.-гр. ὄνυμα «ім'я, наймення»; також глоттонім, глоссонім) ― назва, що застосовується для мов і пов'язаних з ними лексичних одиниць (мовних різновидів) ― діалектів, говірок, мовних сімей тощо. Тісно пов'язаний з терміном «етнонім». До 1980-х років в світі було зафіксовано понад 20 000 лінгвонімів для позначення різних типів мовних спільнот.[1][2]
Розділ мовознавства, що займається вивченням питань походження, формування, структури та функціонування назв мов, діалектів тощо називається лінгвоніміка.
Див. також
Примітки
- Нерознак В. П. Русский язык. Энциклопедия. — ISBN 5-85270-248-X.
- Жеребило Т. В. Словарь лингвистических терминов. — ISBN 978-5-98993-133-0.
Література
- Back O. Glottonyme und Ethnonyme // Die slawische Sprachen. — Salzburg, 1988. — S. 5—9.
- Goebl H. Glottonymie, Glottotomie und Schizoglossie // Ladinia. — 1979. — № 3. — S. 7—38.
Посилання
- Коряков Ю. Б., Майсак Т. А. Глоссарий. Лингвоним. Lingvarium.
- І. Фаріон. Лінгвонім мова в контексті позамовних чинників // Сучасні проблеми мовознавства..: зб. наук. пр.. — УжНУ "Говерла", 2009. — Вип. 13. — С. 138-142. (Версія 2008 року: І. Фаріон. Еволюція лінгвонімів "язик – мова" // Проблеми української термінології. — Вісник Національного університету "Львівська політехніка", 2008. — Вип. 620. — С. 79–83.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.