Лі Гун-лін

Лі Гун-лін (*1049 — †1106) — один з найвизначніших китайських художників часів династії Північна Сун, представник «стилю художників-літераторів» (веньжень-хуа 文人画).

Лі Гун-лін (李公麟)
«Конюх, що веде коня з Хотану». Автор: Лі Гун-лін
Ім'я при народженні Лі Бо-ші (李伯時)
Псевдо Лі Лун-мянь (李龍眠), Лунмянь-шаньжень (龍眠山人), Лунмянь-цзюйші (龍眠居士)
Народився 1049(1049)
Шучжоу
Помер 1106(1106)
Шучжоу
Країна Династія Сун[1]
Національність китаєць
Діяльність художник
Конфесія конфуціанство
Рід династія Лі
Батько Li Xuyid[1]
Діти Li ?shid[1]

Життєпис

Походив з впливової чиновницької родини. Його батько очолював Палату у кримінальних справах (Даліс 大理寺), прославившись чесністю й прямотою, крім того, був пристрасним колекціонером живопису та каліграфії. Лі Гун-лін здобув блискучу домашню освіту і у 1070 році успішно пройшовши провінційні випробування, витримав столичний іспит на вищий вчений ступінь цзінь-ши. Надалі швидко просувався по службі, досяг поста інспектора провінцій (шеншань-дінгуань 省 删 定 官), що дозволяв йому отримувати аудієнцію в імператора. Але через хворобу у 1100 році подав у відставку. Повернувшись у рідні місця, оселився в родовому маєтку у гори Лунмяньшань (гора Сплячого дракона), назва якої використовував у своїх прізвиськах. Тут він й помер у 1106 році.

Творчість

Усього у доробку майстра було близько 100 картин. Він ще з дитинства, під впливом батька, він захопився вивченням живопису і каліграфії, приділяючи особливу увагу творам Гу Кайчжи, У Дао-цзі та інших художників минулого, які працювали в жанрі жень-у (人物, «живопис й зображення фігур»), тобто у жанрі анімалістічного і побутового живопису. Особливо полюбляв малювати коней, поки йому сказали, що малюючи лише коней, він сам ризикує перетворитися у них.

Ставши визнаним майстром жень-у, Лі Гун-лин пробував свої сили і в жанрі шань-шуй (山水, «живопис й зображення гір та води».

З часом з однаковою майстерністю працював у самих різних жанрах, використовуючи досвід їх основоположників: при зображенні коней слідував манері Хань Ганя, при створенні портретів і картин на релігійні теми — стилю У Дао-цзі, у пейзажних композицій звертався до досягнень Лі Чжао-дао. Він міг імітувати будь-яку мальовничу манеру і, якщо в тому виникала потреба, вдаватися до будь-яких технік. Подібна творча багатогранність викликала неоднозначні оцінки у сучасників Лі Гун-ліна. Одні вбачали в ньому самого видатного художника епохи Північна Сун, рівного за майстерністю корифеям попередніх епох Гу Кайчжи та У Дао-цзи. Тоді як інші дорікали в еклектизмі, вважаючи, що його творам не вистачає піднесеного натхнення.

Спадщина Лі Гун-лина збереглося в окремих зразках, найбільш відомими з яких є:

  • «Гірська садиба»
  • «Скала Гуаньінь»
  • «Печера, що поширює цвітіння»
  • «Аскет Веймоцзе»
  • «Табун на випасі»
  • «П'ять коней»
  • «Сяйво Ночі»
  • «Конюх, що веде коня з Хотану»

Джерела
  • Lidderose L. Orchiden und Felsen. Chinesische Bilder im Museum fur Ostasiatische Kunst Berlin. B., 1998
  1. China Biographical Database
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.