Магнус I (король Швеції)

Магнус був сином Нільса I Естрідсена, короля Данії, та Маргарет, дочки Інге I Старого (з династії Стенкілів).

За часів короля Інге II Стенкеля у 1125 році Магнус став ярлом Гетеланду. Тут він зміг здобути підтримку з боку гетської знаті, яка складала основну силу провінції. На той час Швеція була федерацією напівнезалежних володінь — Гетеланду, Свеланду, Норланду, де ярли представляли короля й фактично були господарями земель. Найпотужнішими були Гетеланд та Свеланд. Скориставшись тим, що у 1125 році короля Інге II було отруєно Магнус вирішив розпочати боротьбу за шведський трон. Проте в цей час на короля обрано знаттю свеїв ще одного представника Стенкілів — Рангвальда.

Області правління Магнуса I Сильного

Магнус не склав зброї. Його прихильники вже у 1126 році організували замах на короля Рангвальда й вбили його. Магнус I зміг стати новим королем Швеції. Для зміцнення свого становища він одружився з донькою Болеслава III П'яста — короля Польщі. У 1130 році навіть допоміг останньому завоювати острів Рюген. Проте незабаром розпочалася війна з лангманом Остегетланду Сверкером Кольсоном. У 1130 році Магнус зазнав поразки й вимушений був втікати до Данії. Переможець став новим королем Швеції Сверкером I.

У Данії він почав намагатися зайняти трон Данії, як родич данських королів. У 1131 році він організував вбивство Канута Лаварда, можливого претендента на корону Данії. Це спричинило війну між зведеним братом Канута Еріком та королем Нільсом I й Магнусом Сильним. Вирішальна битва відбулася 4 червня 1134 року при Фотевіці у Сконе, де Нільс та Магнус зазнали поразки, а останній загинув.