Малова-Завадська Олена Євгенівна

Уся родина Завадських, їхні предки — Завадські та Дембіцькі — жили на Вінниччині. Олена народилась у м. Могилів-Подільський у сім'ї Євгена Казимировича та Констанції Казимирівни Завадських. Батько був лісником, завідував агролісомеліоративним об'єднанням, мати — домогосподаркою, виховувала доньку та сина (?). За словами співавторки проєкту «Слово Праведника» Світлани Левітас, сім'я Завадських мала видатного предка — Адама Міцкевича[2].

Батька репресували до початку війни, у 1937, розстріляли у 1938. Мати намагалася знайти роботу, щоб утримувати дітей і стареньку маму, але дружині «ворога народу» скрізь відмовляли. Лише у 1940 їй вдалося влаштуватися санітаркою в інфекційне відділення місцевої лікарні. Паралельно вона навчалася на курсах медсестер Червоного Хреста.

19 липня 1941 року місто Могилів-Подільський було окуповане німецько-румунськими військами та включене у склад Румунії. На початку війни Олена Завадська закінчила 9 класів у середній школі.

Могилів-Подільський окупанти зробили транзитним центром для євреїв, яких звозили з Румунії, Буковини та Бессарабії. Багато з них залишались у Могилеві-Подільському, багато з них просили прихистку в родини Завадських, залишались на деякий час пожити.

З вересня 1941 року по лютий 1942 року через місто пройшли 55 тис євреїв. Багатьом не дозволяли залишитися в місті, серед 15 тис тих, кому дозволили залишитись 2-3 тисячам вдалося отримати дозвіл на проживання, інші жили під постійним острахом бути вивезеними на роботи до Німеччини. Спочатку, місяць чи два, в місті хазяйнували німці, потім його "віддали" румунам як частину Придністров'я під губернаторством Георгія Алексіану.

Улітку 1941 року родина Завадських прихистила родину Лернерів — подругу бабці Олени Мальвіну (Марію) Михайлівну Лернер із чоловіком.

Олена Завадська вчилась в одному класі із Сарою Перельман, з якою вони дуже дружили. Батько Сари помер від тифу у 1942 році, у лютому родина опинилась у гетто без засобів існування. В гетто був голод, перенаселення, постійні облави окупаційної влади, яка відправляла єврейську молодь на примусові роботи до Німеччини, де більшість з них гинула.

Майже всю війну Олена, її мати та бабця переховували у себе Сару, епізодично її брата Олександра та матір — Цилю Яківну. Мати Олени — Констанція — також допомагала тим, що попереджала їх про облави.

Сара залишалась у них до 19 березня 1944 року, коли частини 2-го Українського фронту звільнили місто.

Після війни Олена Завадська вступила до Одеського медичного інституту, закінчила його у 1948 році. За розподіленням працювала лікарем-дерматологом у медичній частині шахти «Червона Зірка» у м. Торез на Донеччині. Там познайомилася з майбутнім чоловіком. Подружжя проживало в м. Донецьку, де Олена Малова-Завадська понад 20 років працювала лікарем-дерматологом у міській лікарні № 1.

Сара Перельман закінчила Ленінградський медичний інститут, стала лікарем кардіологом. Згодом, у 1992 році, родина емігрувала до США. Впродовж багатьох років Перельмани та Завадські підтримували активне листування.

Олена Малова-Завадська з родиною переїхала до Києва у 1987 р.

29 вересня 1996 року Яд Вашем відзначив Олену Малову-Завадську та її матір Констанцію почесним званням "Праведник народів світу".

У 2017 році Олена Малова-Завадська стала героїнею однієї із серій документального фільму «Слово Праведника», який розповідає про українців, які рятували євреїв під час Другої Світової війни.

• Олена Малова-Завадська (текст, фото, фільм). Бабин Яр.
• Завадська Констанція та Олена. портрети.com.ua.
• Malova Yelena (Zavadskaya); Malova Yelena (Zawadzka); Mother: Zavadskaya Konstanzia (англійською).
• Слово Праведника. Олена Малова-Завадська.