Марвін (робот)

Марвін, робот-параноїк (англ. Marvin the Paranoid Android) — вигаданий персонаж з циклу гумористичних романів британського письменника Дугласа Адамса, відомого під загальною назвою «Путівник Галактикою».

Марвін — бортовий робот космічного корабля Золоте Серце (англ. Heart of Gold). Створений в лабораторіях Кібернетичної корпорації Сіріуса за програмою прототипів з «істинно людськими особистостями» (англ. Genuine people personalities (GPP) prototype,).

Марвін страждає від важкої форми депресії і нудьги, як він сам пояснює, через те, що «його мозок розміром з планету, але йому рідко дозволяють їм користуватися». Сильна відраза до життя у Марвіна з'явилfся через те, що жодне завдання не може зайняти навіть мінімально його безмежний інтелект. Сам Марвін заявляє, що він «в 50 тисяч разів розумніший, ніж людина», хоч і визнає, що це суттєва недооцінка.

Як зізнається сам Марвін, він миттєво спланував військову стратегію планети войовничих роботів Кріккіт (англ. Krikkit), які викрали його і під'єднали до свого військового суперкомп'ютерf. Водночас він вирішив увесь комплекс «математичних, фізичних, хімічних, біологічних, соціологічних, філософських, етимологічних, метеорологічних і психологічних проблем планети і всього Всесвіту загалом, крім своєї власної, після чого склав велику кількість колискових».

Досить різке прізвисько «андроїд-параноїд» Марвін отримав з вуст Зафода Біблброкса, Тріліан схильна називати його більш точно — «маніакально-депресивний робот». Це більш відображає дійсність, оскільки Марвін не виявляє ознак параної.

Крім того, Марвін часто скаржився, що діоди в його лівому боці завдавали йому сильного болю, і що ніхто їх так ніколи і не замінив.

Треба відзначити замкнутість Марвіна в собі самому, він просто стійко мільйони років чекає своїх роботодавців.

До кінця життя Марвіну було 506,9 мільйонів років, що випливає з фрази робота про те, що через його частих подорожей у часі він став старше Всесвіту в 37 разів.

У фільмі 2005 його зіграв британський актор-карлик Ворік Девіс, зріст якого становить 1 метр 7 сантиметрів. Озвучував Марвіна британський актор Алан Рікман.

Колискова Марвіна

Колискова Марвіна «Як я ненавиджу ніч» з'явилася в книзі «Життя, Всесвіт і все інше». Його колискові часто описуються як «короткі похмурі пісеньки без тональності, точніше, без настрою» («англ. a short dolorous ditty of no tone, or indeed tune»).

Перша строфа ближче до кінця радіопостановки «Fit the Seventeenth» («До сімнадцятої»), а друга невдовзі після початку «Fit the Eighteenth» («До вісімнадцятої»). Нижче приведений англійський оригінал, порядковий і ритмічний переклад українською:

Англійський оригінал:	Порядковий переклад:	Ритмічний переклад:
Now the world has gone to bed Darkness will not engulf my head I can see by infra-red How I hate the night Now I lay me down to sleep Try to count electric sheep Sweet dream wishes you can keep How I hate the night	Весь світ тепер відійшов до сну Темрява не проковтне мою тугу В інфрачервоний я дивлюся Як я ненавиджу ніч. Тепер я вкладу себе до ліжка Електричних овець спробую порахувати На Ваші побажання «солодких снів» мені начхати Як я ненавиджу ніч.	Ось заснув весь світ у пітьмі Темрява не хлине до голови В інфрачервоному видно мені Яка огидна ніч. Ось і я лягаю спати Електроовець порахувати Не трудіться гарних сновидінь бажати Яка огидна ніч.

Рядок «Спробую порахувати електричних овець» є прямим відсиланням до роману Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електроовець?», екранізований під назвою «Той, що біжить по лезу».

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.