Маргіналії

Маргіналії (лат. marginalis — «перебуває на краю», від лат. margo — «край») — малюнки і записи на берегах книг, рукописів, листів, що містять коментарі, тлумачення, думки відносно фрагментів тексту і думки, які текстом були викликані.

«Кодекс Emilianense» з помітками на берегах

Історія

У Європі, до винаходу друкарського верстата, книги копіювали вручну, спочатку на пергамент, а потім на папір. Папір був дорогим, а пергамент ще дорожчим: одна книга могла коштувати стільки ж, скільки будинок. Тож стародавні видання були довгостроковими інвестиціями, які передавалися наступним поколінням. Читачі зазвичай писали нотатки на полях книг, щоб покращити розуміння пізнішими читачами. З п’ятдесяти двох збережених рукописних копій Лукреція «De rerum natura» (Про природу речей), доступних для вчених, усі, крім трьох, містять примітки на полях.[1]

Твердження Ферма, написане приблизно в 1637 році, щодо доказу останньої теореми Ферма, занадто велике, щоб поміститися на полях, є найвідомішою математичною приміткою на полях.[2] У 1700-х роках Вольтер так багато коментував книги у своїй бібліотеці, що його анотації були зібрані та опубліковані окремим виданням.[3]

Маргіналії на берегах стародавніх книг
«Хлудовська псалтир», псалом «На річках Вавилонських» з маргінальними ілюстраціями, на яких зображені юдеї

Початково «маргінал» — малюнки і орнаменти, що прикрашають поля середньовічного ілюстрованого рукопису, а часом навіть напис на них, який міг абсолютно не відповідати загальній концепції оформлення книги. Приміром, «Апокаліпсис» з розкішно виконаними сценами кінця світу, а на берегах напис переписувача: «як болять пальці від холоду» або «коли я нарешті завершу цю главу». Широко відомі маргінали в Остромировому Євангелії. У даному значені термін «маргінал» як «щось зайве, що вибивається із загального русла» перекочував у соціологію.

«Кодекс Дурлах» з полями, що багато прикрашені рослинним орнаментом

Маргіналії відомих читачів

Історики, які займалися вивченням творчої спадщини класиків марксизму-ленінізму, відзначать, що в книгах з особистих бібліотек В. І. Леніна і І. В. Сталіна є безліч позначок, коментарів, автографів, зроблених чорнильними ручками і олівцями червоного і синього кольору.

Маргіналії як літературний жанр

У літературі XX століття функціональні особливості маргіналій спонукали різних авторів до використання терміна як визначення їхніх творів — переважно ліричних, свого роду «записок на берегах» або «думок вголос».

Маргіналії в типографії

У сучасній типографії маргіналією або «ліхтариком» називається заголовок, розташований на полі сторінки. Зазвичай такі заголовки застосовуються в навчальних або довідкових виданнях, щоб полегшити пошук за довідковими відомостями або не розривати виклад матеріалу.

Див. також

Література
  • Пространство рукописи. От формы внешней к форме внутренней. Материалы конференции / Рецензенты: кандидат исторических наук М. А. Бойцов, кандидат исторических наук Г. А. Попова. — ИВИ РАН. — М., 2010. — 189 с. — 150 прим. — ISBN 978-5-94067-294-4.

Посилання
  1. Palmer, Ada (13 жовтня 2014). Reading Lucretius in the Renaissance. Harvard University Press. ISBN 9780674725577.
  2. Singh, Simon (1997). Fermat's Enigma: The Epic Quest to Solve the World's Greatest Mathematical Problem. Fourth Estate Ltd. ISBN 0-385-49362-2.
  3. Corpus des notes marginales de Voltaire 1-9, et Notes et écrits marginaux conservés hors de la Bibliothèque nationale de Russie. Voltaire Foundation. Процитовано 24 березня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.