Марґеріт Жерар
Марґері́т Жера́р (фр. Marguerite Gérard; 28 січня 1761, Грасс — 18 травня 1837, Париж) — французька художниця, гравер, книжковий графік, представниця рококо, учениця Жана-Оноре Фраґонара.
Марґеріт Жерар | ||||
---|---|---|---|---|
Marguerite Gérard | ||||
|
||||
Франсуа Дюмон. Марґеріт Жерар (1793, Зібрання Воллес) | ||||
Народження |
28 січня 1761 Грасс | |||
Смерть | 18 травня 1837 (76 років) | |||
Париж | ||||
Національність | Франція | |||
Країна | Франція | |||
Навчання | Жан-Оноре Фраґонар | |||
Діяльність | художниця | |||
Напрямок | рококо | |||
Твори | La Visited | |||
Брати, сестри | • Marie-Anne Fragonardd | |||
Родичі | Жан-Оноре Фраґонар | |||
| ||||
Марґеріт Жерар у Вікісховищі |
Ранні роки
Народилася 28 січня 1761 року у Грассі у родині парфумера Клода Жерара та Марі Жілетт. У віці 14 років після смерті матері Жерар переїхала у Париж, де почала брати уроки живопису, малюнку і гравюри у чоловіка своєї сестри Жана-Оноре Фраґонара. Марґеріт Жерар належать п'ять офортів у співпраці з метром.
Творчість
Художниця працювала у різних жанрах і техніках. Але головною темою творчості Жерар стали жанрові сценки у дусі голландської Золотої доби: сімейного життя вищої та середньої верств французького суспільства, затишок, створений руками жінки, щасливе материнство. Частими персонажами її картин були і домашні тварини, особливо кішки.
Після Великої французької революції, коли жінки отримали право виставляти свої картини на виставках, Марґеріт Жерар скористувалася цією можливістю. З 1799 до 1824 року вона регулярно брала участь у виставках. У 1804 році художниця навіть отримала золоту медаль від Наполеона, який оцінив її роботи. Не дивлячись на домінування теми домашнього вогнища, Жерар знайшла своє місце й у художньому житті післяреволюційної Франції часів Імперії. Доба відобразилася і в її творчості, про що свідчить полотно «Милосердя Наполеона» (1806).
Жерар також виконала низку ілюстрацій для твору П'єра Шодерло де Лакло «Небезпечні зв'язки» (1782).
Особисте життя
Марґеріт Жерар усе своє життя залишалася незаміжньою і не мала дітей. Вона є тіткою художника Александра-Евариста Фраґонара. Припущення, що вона була коханкою Ж.-О. Фрагонара, не має підтверджень. Сама Жерар ставилася до метра як до батька. На межі століть, після Великої французької революції, коли померла дружина Фрагонара, а син обірвав зв'язки з батьком, саме Марґеріт Жерар допомогла йому: знайшла квартиру, бо нова влада виселила його з житла у Луврі.
Померла Марґеріт Жерар 18 травня 1837 року в Парижі.
Галерея вибраних творів
- «Сім'я в інтер'єрі грає з собакою»
- «Урок гри на фортепіано» (1785 - 1787)
- «Погані новини» (1804)
- «Милосердя Наполеона до мадам Гацфельд» (1806)
- «Візит» (бл. 1810)
- «Герцогиня Монтебелло зі своїми дітьми» (1818)
Джерела
- Delia Gaze. Dictionary of Women Artists: Artists, J-Z. ISBN 1884964214
- Philip Dwyer. Citizen Emperor: Napoleon in Power 1799—1815. ISBN 9780747578086
- Renouvier, Jules; de Montaiglon, Anatole (1863). Histoire de l'art pendant la révolution, considéré principalement dans les estampes. Paris: Veuve Jules Renouard. pp. 170—171. Retrieved May 10, 2009.
- Société Internationale pour l'Etude des Femmes de l'Ancien Régime. «Marguerite Gérard». Dictionnaire des femmes de l'Ancienne France. SIEFAR, IHMC / CNRS. Retrieved 2009-05-10.