Мар'ямов Олександр Мойсейович
Олекса́ндр (Езра) Мойсе́йович Мар'я́мов (5 червня 1909, Одеса — 9 грудня 1972, Москва) — радянський журналіст, мандрівник, сценарист, кінокритик та прозаїк. Член Спілок письменників та кінематографістів СРСР.
Олександр Мар'ямов | ||||
---|---|---|---|---|
Олександр Мар'ямов. Черкаси, 1927 рік. | ||||
Ім'я при народженні | Езра Мойсейович Мар'ямов | |||
Народився |
23 травня (5 червня) 1909 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
9 грудня 1972 (63 роки) Москва, СРСР | |||
Громадянство |
УРСР СРСР | |||
Національність | єврей | |||
Діяльність | письменник, журналіст, мандрівник, сценарист, кінокритик | |||
Alma mater | Черкаський інститут народної освіти | |||
Мова творів | українська, російська | |||
Партія | КПРС | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Мар'ямов Олександр Мойсейович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 5 червня 1909 року в Одесі, у сім'ї Мойсея Яковича та Єлизавети Яківни Мар'ямових. Євген Жарковський доводився двоюрідним братом Олександрові Мар'ямову. Згодом сім'я переїхала у місто Черкаси. У шкільні роки дописував у черкаську газету «Робітничо-селянське око».
Закінчив філологічний факультет Черкаського інституту народної освіти. Працював у пресі в Черкасах та Харкові — газеті «Робітнича газета „Пролетар“»[1].
Олександр Мар'ямов товаришував з Олексієм Полторацьким, Миколою Бажаном, який у 1929 році подарував йому свою збірку «Будівлі» із дарчим написом: «Юному Сашкові, звитяжному мандрівникові, вікінґові з бльокнотом і черкаському Васко да Ґама»[1].
Згодом працював у часописах «Нова ґенерація», «Універсальний журнал», «Літературний ярмарок», «Глобус», «Шквал», «Кіно», «Робітничий журнал», «Всесвіт», «Металеві дні», «Кіно».
У 1929 році на криголамі «Федір Літке» проплив від Севастополя через Дарданелли, Суец і Японію до Владивостока. Написаний за матеріалами подорожі художній репортаж "Береги дванадцяти вод" було видано окремою книгою, однак 1932 року весь наклад було конфісковано і знищено одразу після друку. Єдиний уцілілий сигнальний примірник залишився у синів письменника у Москві, завдяки чому вдалося перевидати книгу в 2017 році в Києві[2].
З 1934 року працював у Москві в газеті «Пионерская правда».
Учасник Німецько-радянської війни, пішов добровольцем. Служив на Північному флоті. Член ВКП(б) з 1942 року. Був власним кореспондентом газети «Краснофлотец». Війну закінчив на Далекосхідному фронті.
Після війни повернувся в Москву. У 1946-1954 роках працював в часописі «Новый мир».
У 1952-1958 роках працював сценаристом, режисером, редактором кіноперіодики, головним редактором Центральної студії документальних фільмів (ЦСДФ). У 1958-1970 роках працював на посаді завідувача відділом часопису «Новый мир». Завідував відділом мистецтв «Литературной газеты», був заступником головного редактора часопису «Юность».
Особисте життя
Олександр Мар'ямов був одружений з акторкою Оленою Савченко (нар. 1914 — пом. 2002). У подружжя було двоє синів: Михайло (нар. 1934) — працював на студії «Центрнаучфильм» режисером навчальних, науково-популярних і документальних фільмів, та Олександр (нар. 1937) — журналіст, сценарист, режисер, Лавреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1987).
Нагороди
Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ст., медалями.
Доробок
- 1929 — «Шляхи під сонцем (10000 кілометрів)»
- 1931 — «Береги дванадцяти вод»
- 1931 — «Джой і бригада» (нарис)
- 1933 — «Аеродроми і порти» (збірка)
- 1934 — «Кораблик» (дитяча фантастика)
- російською мовою
- 1935 — «Сампо»
- 1941 — «Розвідники»
- 1943 — «Мсти»
- 1952 — «Народний артист СРСР Всеволод Пудовкін»
- 1963 — «Революцією покликаний»
- 1968 — «Довженко» (монографія)
- 1975 — «За дванадцятьма морями» (повість)
- 1985 — «Поїзд далекого прямування» (нариси)
- Автор сценаріїв
- 1954 — «Дорога в тайзі» (документальний фільм)
- 1954 — «На будовах столиці» (документальний фільм)
- 1954 — «Перша весна» (документальний фільм)
- 1955 — «У центрі Арктики» (документальний фільм)
- 1957 — «Зустрічі з сонцем» (документальний фільм)[3]
- 1957 — «На шостому континенті» (документальний фільм)
- 1957 — «Живи, людино!» (документальний фільм)
- 1958 — «З кіноапаратом по тайзі і тундрі» (документальний фільм)
- 1958 — «Будиночок у тундрі» (документальний фільм)
- 1959 — «Мала земля» (документальний фільм)
- 1960 — «Всеволод Вишневський» (документальний фільм)[4]
- 1961 — «Театр Кабукі в СРСР» (документальний фільм)
- 1961 — «Підводний човен» (повнометражний фільм)
- 1962 — «Волгоград сьогодні» (документальний фільм)
- 1963 — «Під сузір'ям дружби» (документальний фільм)
- 1965 — «Ми, російський народ» (повнометражний фільм)
- 1970 — «Задумано Леніним» (документальний фільм)
- 1970 — «Люди землі» (документальний фільм)
- 1979 — «Козаки-розбійники» (повнометражний фільм)
Література
- Ярина Цимбал. «Шляхи під сонцем. Репортаж 20-х років». Видавництво: Темпора, 2016. 860 ст. ISBN: 978-617-569-281-3
- Олександр Мар'ямов. «Береги дванадцяти вод». Видавництво: Темпора, 2017. ISBN: 978-617-569-323-0[5]
- Сценаристы советского художественного кино. М., 1972. — С.224;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.256.
Примітки
- Вікінґ із блокнотом і черкаський Васко да Ґама «Український тиждень»
- Береги дванадцяти вод. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 6 березня 2018. Процитовано 5 грудня 2020.
- «Зустрічі з сонцем» (1957)
- «Всеволод Вишневський» (1960)
- Олександр Мар'ямов. Береги дванадцяти вод «ЛітАкцент»