Матабеле

Матабеле (точніше — матебеле, самоназва — амандебеле; amandebele) — народ групи банту, який проживає в основному на південному заході Зімбабве. Чисельність населення приблизно 2 580 000.[1] До матабеле близькі такі народи як зулу і ндебеле. Говорять мовою ісіндебеле (північна ндебеле).

Матабеле
Кількість 2,58 млн чол.
Ареал
Близькі до: народи банту
Мова ісіндебеле, англійський
Релігія Протестантизм,
католицизм,
традиційні вірування

Історія

На початку XIX століття предки матабеле входили в союз зулуських племен (на крайньому південному Сході Африки). У 1820-х роках кілька родів вийшли з союзу, склавши ядро етносу матабеле[2]. На території сучасного Зімбабве матабеле прийшли з Трансвааля в 1830-х роках, підкорили частину племен шона, сприйнявши значною мірою їх культуру. Наприкінці XIX століття землі матабеле (Матабеленд) були включені до складу британської самоврядної території Південна Родезія, яка була перетворена в 1980 році в республіку Зімбабве[3]. Деякі матабеле брали участь у збройній боротьбі проти уряду Південної Родезії на стороні організації «Союз африканського народу Зімбабве» Джошуа Нкомо[4].

Заняття матабеле

Традиційні заняття матебеле — скотарство (велика і дрібна рогата худоба), розведення курей, ручне підсічно-вогневе (у сучасних матабеле плужне, з використанням биків) землеробство. Вирощують сорго, кукурудзу, арахіс, елевсин, батат, городні та баштанні культури, а також бавовну, рис, тютюн. Основні традиційні ремесла — обробка шкіри (особливо виготовлення щитів), гончарне мистецтво, деревообробка. Сучасні матабеле працюють за наймом на фермах, фабриках, рудниках[5].

Традиційне житло

Планування поселень кільцева — крааль. Житло низьке куполоподібне, стіни із прутів, обмазаних глиною, дах конусоподібний, вкритий травою, глинобитна підлога, регулярно оновлюваний сумішшю глини, сіна та коров'ячого гною[6].

Одяг та їжа

Традиційний одяг — фартух, пов'язка на стегнах, плащ (каросс), сандалі зі шкіри та шкур, головні прикраси зі страусового пір'я; матабеле прикрашали себе намистом, ручними, ножними і шийними кільцями із заліза і міді. В основі їжі — каші з овочевою приправою, п'ють пиво з сорго, їдять також м'ясо, молочні продукти.[7]

Традиційні культи

Серед традиційних культів особливо поширені культ предків і сил природи. Багатий фольклор: міфи, легенди, казки, хвалебні пісні на честь героїв-воїнів. Хоровій культурі притаманні поліфонія і поліритмія. Серед музичних інструментів поширені барабани і струнні (мукубе).

Див. також

Примітки
  1. Оцінка Департаменту народонаселення ООН, на 2010 рік[недоступне посилання з квітня 2019]
  2. Практика етнічного насильства
  3. Приречені на незалежність[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. Потєхін І. І. Військова демократія матабеле // Родове суспільство. Етнографіч. мат-ли і дослідження. — М., 1951. — C. 34.
  5. Яблочков Л. Д. Корінне населення Британської Центральної Африки // «Африканський етнографічний збірник». — М., 1958 — С. 19.
  6. Яблочков Л. Д. Корінне населення Британської Центральної Африки // «Африканський етнографічний збірник». — М., 1958 — С. 18.
  7. Фадєєв Л. А., Ксенофонтова Н. А. Матабеле // Народи і релігії світу / глав. ред. В. А. Тишков. — М .: Велика Російська Енциклопедія, 1999. — С. 183.

Література
  • Фадєєв Л. А., Ксенофонтова Н. А. Матабеле // Народи і релігії світу / Глав. ред. В. А. Тишков. — М .: Велика Російська Енциклопедія, 1999. — С. 183.
  • Потєхін І. І. Військова демократія матабеле // Родове суспільство. Етнографіч. мат-ли і дослідження. — М., 1951.
  • Яблочков Л. Д. Корінне населення Британської Центральної Африки // «Африканський етнографічний збірник». — М., 1958 — С. 17-26.
  • Becker P. Path of the blood: The rise a conquests of Mzilikazi founder of the Matabele tribe in Southern Africa. — London: Lane, 1976.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.