Мері Мартін

Мері Мартін (англ. Mary Martin, 1 грудня 1913(19131201), Ветерфорд — 3 листопада 1990 , Ранчо-Міраж) — американська актриса і співачка, чотири рази ставала володаркою театральної премії «Тоні».

Мері Мартін
Mary Martin
Дата народження 1 грудня 1913(1913-12-01)[1][2][…]
Місце народження Паркер, Техас, США
Дата смерті 3 листопада 1990(1990-11-03)
Місце смерті Ранчо-Мірідж, Ріверсайд, Каліфорнія, США
Громадянство  США
Alma mater Королівський коледж мистецтвd
Професія кіноакторка, співачка, музикантка, телеакторка, акторка театру
Кар'єра 1938—1985
Нагороди

премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у мюзикліd (1950)

премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у мюзикліd (1955)

премія «Тоні» за найкращу жіночу роль у мюзикліd (1960)

прайм-тайм премія Еммі за найкращу жіночу роль в міні-серіалі або фільміd (1956)

зірка на голлівудській Алеї слави

IMDb ID 0552756
 Мері Мартін у Вікісховищі

Біографія

Мері Вірджинія Мартін (англ. Mary Virginia Martin) народилася 1 грудня 1913 року в невеликому техаському містечку Візерфорт. Її батько, Престон Мартін, був юристом, а мати, Хуаніта Преслі, учителем грі на скрипці[3]. Хоча лікарі попередили Хуаніту, що вона буде ризикувати життям, якщо вирішить народжувати дитину, вона все ж не слухала ні чиї попередження, тому що дуже хотіла сина. Але в підсумку народилася Мері, що ввібрала в себе хлоп'ячий характер і в дитинстві була шибеником. Мері була улюбленицею батька і її дитинство пройшло у щасливій обстановці поруч зі старшою сестрою Джеральдін.

Будучи вже молодою дівчиною вона стала виступати суботніми вечорами в місцевому клубі, де співала в жіночому тріо. У Мері була дуже хороша пам'ять, що полегшувало їй запам'ятовувати тексти пісень, а також допомагало їй в навчанні. Після закінчення школи в рідному місті батьки відправили її завершувати навчання в місто Нешвілл, через що їй довелося розлучитися зі своїм молодим чоловіком Бенджаміном Джексоном Гегменом. В Нешвіллі вона хоча і брала участь в місцевих розважальних програмах, іноді наслідуючи в співі Фанні Брайс, все ж туга по дому і коханій людині була набагато сильніше. Під час візиту додому на канікулах Мері і Бенджамін переконали її матір дати згоду на їх весілля, і в 17 років Мартін була вже заміжньою і вагітною дівчиною[4]. Їхній син, Ларрі Гегмен, що згодом став популярним актором, з'явився на світ у вересні 1931 року.

Нове життя спонукало Мері кинути школу і присвятити себе чоловікові, разом з яким вона жила в будинку її батьків. Але Мері напевно не зовсім розуміла, на що йде, виходячи заміж і народжуючи дитину. Повсякденні обов'язки сильно тяжіли над нею, і тоді вона зайнялася спершу танцями, а потім і зовсім відкрила свою власну танцювальну школу.

Початок кар'єри

Бажаючи набратися професіоналізму, Мері вирушила до Каліфорнії, де відвідувала дві знамениті танцювальні школи, а після повернення відкрила ще одну танцювальну студію в сусідньому містечку Мінерал-Веллс. Її танцювальна студія розміщувалася в великому будинку, де так само перебували й інші студії, в тому числі і музичні. Одного разу Мартін зовсім випадково потрапила в одну з таких, де виконавши одну із знаменитих в ті роки пісень, привернула до себе увагу музичних агентів з Каліфорнії. Мері взяли на роботу співачки, і вона стала виконувати пісні в одному з театрів Сан-Франциско, а пізніше і в Лос-Анджелесі.

Але в той же час Мері не могла повністю присвятити себе кар'єрі, оскільки в рідному місті у неї залишався чоловік і син. За порадою батька вона в 1936 році розлучилася з чоловіком і, кинувши все, поїхала в Голлівуд. Після численних спроб їй все ж вдалося отримати роботу на радіо, де вона співала в одній з музичних передач. Але цього їй було мало і, бажаючи сильніше пробитися в світ шоу-бізнесу, вона продовжувала відвідувати різні проби. Після двох років інтенсивної роботи на радіо і в нічних клубах Мартін вдалося привернути до себе увагу знаменитого автора лібрето Оскара Гаммерстайна II. Він багато в чому посприяв тому, щоб Мері Мартін незабаром з'явилася на Бродвеї.

Мартін в ролі Пітера Пена.

Її бродвейський дебют відбувся в 1938 році в мюзиклі «Залиш це мені!», Де Мері, виконавши лише одну пісню у другому акті, домоглася великого успіху, ставши «зіркою всього за одну добу»[5]. У тому ж році стартувала і кінокар'єра Мартін. У наступні кілька років вона з'явилася в музичних фільмах «Гнів Парижа» (1938), «Великий Віктор Герберт» (1939), «Ритм на річці» (1940), «Місто Нью-Йорк» (1941) і «Народження блюзу» (1941)[6].

У травні 1940 року Мері вдруге вийшла заміж, за репортера і кінокритика Річарда Голлідея. Від нього Мартін народила дочку Геллер Голлідей, і залишалася з ним шлюбі до його смерті в березні 1973 року[7].

У 1943 році Мері Мартін удостоїлася премії Дональдсон і також нагороди нью-йоркських кінокритиків за свою появу в бродвейському мюзиклі «Один дотик Венери»[8]. Першу премію «Тоні» Мартін отримала в 1948 році з позначкою за розвиток театру в країні, а другу — в 1950 році за роль в знаменитому мюзиклі «Південь Тихого океану»[9].

Однією з найуспішніших і знаменитих бродвейських ролей Мері Мартін став Пітер Пен в однойменному мюзиклі. Роль хлопчика, який не хоче дорослішати, Мартін виконувала з 1954 по 1960 рік, а в 1955 отримала за нього свою третю премію «Тоні»[9]. Однойменна телевізійна адаптація мюзиклу в 1955 році принесла їй також і «Еммі».

Не меншим успіхом користувався мюзикл «Звуки музики», поставлений в 1959 році і в якому Мері виконала також головну роль. Ця роль, як втім, і всі її попередні бродвейські появи, не залишилася непоміченою і принесла актрисі її четверту статуетку «Тоні».

У 1965 році Мері виконала роль Доллі Леві в знаменитому мюзиклі «Хеллоу, Доллі!» в Лондоні, а потім вирушила з мюзиклом в світове турне. Це стало останньою великою театральною появою Мері Мартін, після якої вона все ж продовжувала зрідка з'являтися на Бродвеї, але не з колишнім розмахом.

Мері Мартін багато років була близькою подругою іншої бродвейської зірки Етель Мерман, а в 1977 році вони з'явилися на одній театральній сцені в постановці «Разом на Бродвеї: Мері Мартін і Етель Мерман».

Останні роки

У 1982 році Мері Мартін потрапила в автокатастрофу[10][11] і була госпіталізована в центральний госпіталь Сан-Франциско з переломами двох ребер, таза і сильного пошкодження легенів[12]. Крім неї в машині знаходився її прес-агент, який загинув на місці, і подруга, актриса Джанет Гейнор[13], яка померла через два роки, так і не оговтавшись після аварії[14].

В останній раз на театральній сцені Мартін з'явилася в 1986 році в п'єсі «Легенди» з Керол Ченнінг в головній ролі. Після річного турне, що почалося в Далласі в січні 1986, її акторська кар'єра завершилася[15].

У 1989 році вона стала лауреатом премії Центру мистецтв імені Джона Ф. Кеннеді за досягнення всього її життя. Мері Мартін не стало через рік після цього. Вона померла від раку 3 листопада 1990 року в своєму будинку в містечку Ранчо-Міраж в Каліфорнії у віці 76 років[16]. Вона похована на кладовищі в її рідному Вітерфорті в Техасі[17].

Нагороди
Зірка Мері Мартін на Голлівудській алеї слави, 1560 Вайн-стрит.
1948 — «Спеціальна премія»
1950 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Південь Тихого океану»)
1955 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Пітер Пен»)
1960 — «Найкраща жіноча роль в мюзиклі» («Звуки музики»)
1955 — «Найкраща актриса другого плану в телефільмі або міні-серіалі» («Пітер Пен»)

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. SNAC — 2010.
  3. GenealogyMagazine.com - larryhagman. genealogymagazine.com. Архів оригіналу за 3 березня 2017. Процитовано 24 листопада 2012.
  4. Davis, p. 16
  5. Davis, p. 41
  6. Mary Martin на сайті IMDb (англ.)
  7. Davis, pp.57, 60, 253
  8. Block, Geoffrey (1997). Enchanted Evenings. Oxford University Press. с. 180. ISBN 978-0195167306.
  9. «Broadway Stars.Mary Martin». Pbs.org, accessed July 16, 2012
  10. Janet Gaynor, Mary Martin recovering after auto accident. Eugene Register-Guard ((Oregon)). Associated Press. 7 вересня 1982. с. 6A.
  11. Mary Martin, Janet Gaynor in stable condition after car crash. Lodi News-Sentinel ((California)). UPI. 7 вересня 1982. с. 5.
  12. MIlestones. Time. 18 жовтня 1982. Процитовано 25 червня 2008.
  13. Faderman, Lillian and Stuart Timmons (2006). Gay L.A.: A History of Sexual Outlaws, Power Politics, and Lipstick Lesbians. New York: Basic Books. с. 55. ISBN 978-0465022885. Процитовано 20 березня 2015. «mary martin gaynor lesbian.»
  14. Hospitalized. Time. 20 вересня 1982. Процитовано 25 червня 2008.
  15. Davis, pp. 272—278
  16. Mary Martin, 76, First Lady of Musicals, Dies. Time. 5 листопада 1990. Процитовано 25 червня 2008.
  17. Waymarking.com

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.