Металург (футбольний клуб, Сталінград)

Футбольний клуб «Металург» (Сталінград) або просто «Металург» (рос. Футбольный клуб «Металлург» Сталинград)  — радянський та російський футбольний клуб з міста Царицин, створений 1914 року. Чемпіон РРФСР 1957 року.

Металург
Повна назваФутбольний клуб
«Металург» (Сталінград)
Прізвисько червоно-жовтенці, металурги,
сталевари
Засновано 19 квітня 1923
Населений пункт Царицин,  СРСР
Стадіон «Червоний жовтень»
Ліга
Домашня
Виїзна

Хронологія назв
  • 1923 — «Червоний жовтень»
  • 1936 — «Металург»

Історія

У 1909 році в Царицині, завдяки спільним зусиллям братів І. та П. Кошелєвих, а також І. та Ф. Сутиріних, організовані команди «Штурм» та «Штандарт», що сприяло появі в місті в наступні роки (1910-1912) інших футбольних команд[1]. До складу цих двох команд, які можна вважати прабатьками команди «Металург», увійшли службовці заводу та учнівська молодь — діти службовців. Це брати Кошелєви, брати Сутиріни, Дмитро Матвєєв та інші[2].

У 1914 році на французькому заводі «ДЮМО» (нині завод «Червоний Жовтень») створена футбольна команда. В її складі грали робітники заводу Жильцов, брати Кошелєви, Комов, Курносов, Косенков, Лебединський, Опарін, брати Сурніни, Сутирін, Титовський, Янас. Під керівництвом Володимира Петровича Панкова обладнали футбольне поле біля прохідних воріт заводу й почали проводити регулярні тренування[1][3].

У 1916 році організували команда під назвою «Республіка» з числа молоді, в якій грали Мальцев, брати Шевякови, Андрій Бод, Володимир Раскен, Олександр Несінов, Василь Комов, В. Панков, Коновалов, Неподкосов, Раков, Пашков, Горячев, Фішер[1][4]. З початком Першої світової війни та мобілізацією на фронт заводчан-футболістів до неї увійшли робітники і службовці з числа французької молоді: РооД, Жерар, Буланже, Бардо, Юнг, а також російські — Лебединський, Рубцов[4].

Трохи згодом з'явилася ще одна футбольна команда, організована військовополоненими чехами після Першої світової війни, серед них були футболісти міжнародного класу: Ковба, Кобернау, Копецький, Штумпф та інші. Вони тренували заводську команду, яка незабаром стала переможцем першості країни з футболу серед заводських команд[1][4][3].

По різному склалася доля гравців команди. Іноземці після Жовтневої революції поїхали до себе на батьківщину. Капітан команди Василь Лебединський брав участь в боях за Царицин, був першим секретарем районного комітету комсомолу Французького та гарматних заводів. У жовтні 1918 року під Великою Іванівкою загинув колишній крайній правий, кулеметник Микола Сахаров[5].

19 квітня 1923 на заводі «Червоний Жовтень» створили футбольну команда. До її першого складу увійшли — Олександр Несінов, Павло Корнієнко, Олександр Федянін, Дмитро Маніхіна, Степан Воєводін, Василь Комов, Валентин Шевляков, Олексій Мальцев, Сергій Четаєв, Микола Горячев, Олексій Фішер[3].

23 вересня 1923 році червоно-жовтенці грали з астраханськими футболістами та поступилися їм з рахунком 1:2[3]. З цього року гравці почали змагатися з командами з Астрахані, Краснодара, Самари, Борисоглєбська[4].

12 липня 1925 року відбулося відкриття стадіону «Червоний Жовтень». Того ж року металурги стали чемпіонами міста[3].

24 липня 1930 року відбувся перший міжнародний матч за участю команди з Сталінграда. «Червоний Жовтень» зустрівся вдома зі збірною командою робітників Нижньої Австрії. Зустріч закінчилася розгромом для сталінградців з рахунком 0:7[6][3].

У 1930 році металурги «Червоного Жовтня» стають чемпіонами міста[7].

На початку 1930-х років з досвідченими футболістами «Червоного Жовтня» почали серйозно конкурувати футболісти команди СТЗ — «Тракторобудівників»[8].

2 жовтня 1932 року «Червоний Жовтень» в Сталінграді з рахунком 4:1 переміг збірну Робітничого спортивного союзу (Данія)[6].

У 1937 році «Металург» дебютує в Чемпіонаті СРСР. У групі «Д» команда займає 5-е місце.

24 травня 1937 року металурги зіграли свій єдиний в історії матч основної сітки Кубку СРСР проти суперника з групи «Б», московського «Торпедо». Після першого тайму «Металург» сенсаційно вів у рахунку 2:0, але все-таки програв у додатковий час[9].

У 1957 році «Металург» стає чемпіоном РРФСР.

У 1958 році сталевари посіли 12-е місце в 4-й зоні класу «Б».

У 1961 році «Металург», який став переможцем чемпіонату області, провів дві перехідні матчі проти волзької «Енергії», в яких за сумою матчів переміг (3:2 і 1: 1). Таким чином, «Енергія» повинна була поступитися своїм місцем в класі «Б» «Металургу», але рішенням Сталінградського обласної ради спортивних товариств від 10.11.1961 року матчі визнали товариськими[3].

Досягнення
  • Група «Д» чемпіонату СРСР
    • 5-е місце (1): 1937
  • Чемпіонат РРФСР
    • Чемпіон (1): 1957
  • Кубок РРФСР
    • Володар (1): 1957
  • Крайова першість металістів
    • Чемпіон (1): 1926
  • Кубок облрадпрофа
    • Володар (1): 1953
  • Чемпіонат Волгограда
    • Чемпіон (15): 1923, 1925, 1927, 1928, 1930, 1932, 1936, 1937, 1939(о), 1946, 1956, 1957, 1959, 1960, 1961.
  • Кубок Волгограда
    • Володар (2): 1957, 1959

Див. також

Примітки
  1. Сааков Г., Слобожанин В. «Футбол-82». Справочник-календарь. — Волгоград: «Волгоградская правда», 1982. С. 34-36. — 80 с. — 15 000 экз.
  2. Сергей Бобылев: «В Царицыне играли „полосатые черти“». «Вечерний Волгоград», 20.06.2012
  3. Андреев В. Д., Кошель В. Д., Савёлов Р. Д., Толстопятов А. Ф., Полуничев П. В., Фёдоров В. Н. «Летопись областного футбола. Царицын. Сталинград. Волгоград. 1909—1962». 2000. 238 с. 250 экз.
  4. Светлана Сазонова: «Вот где ворота зарыты!» Архівовано травень 18, 2015 на сайті Wayback Machine. . «Московский Комсомолец», 12.12.2012
  5. Газета «Молодой Ленинец» № 34 (от 19.03.1981)
  6. Травкин И. Н., Добронравов И.С. «Кубок СССР 1936-1939 гг. Международные игры российских и советских команд 1907-1940 гг.» — Уфа, 1994.
  7. Сааков Г., Силантьев В. «Футбол-90». Справочник-календарь. — Волгоград: «Волгоградская правда», 1990. 80 с. 30 000 экз.
  8. Сааков Г., Слобожанин В. «Футбол-83». Справочник-календарь. — Волгоград: «Волгоградская правда», 1983. 96 с. 30 000 экз.
  9. Протокол матча «Металлург» — «Торпедо» (Москва) (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.