Мило Ципра

Життєпис

Навчався у Ф. Дугана, Франа Лхотки і Благоє Берси у Музичній академії (закінчив у 1933 році) у Загребі, там же викладав (з 1949 року — професор, у 196171 роках — декан композиторського факультету). 1976 року отримав Премію Владимира Назора за значні досягнення у музиці. Автор музично-критичних статей. У ранніх творах спирався на національний фольклор; надалі звернувся до неокласицизму, примикав до авангардистів.

Твори

  • Кантата про людину (Kantata о covjeku, 1958), лірична кантата для голосу і камерного оркестру Пори року (Godisnja doba, 1959);
  • для оркестру — 2 симфонії (I. simfonija, 1948; II. simfonija, 1952), концертино для струнних (1956), симфонічні поеми Леда (Leda, 1965) і Діалоги (Dijalozi, 1967);
  • Дубровницький дивертисмент для камерного оркестру (1956);
  • Шлях сонця (Suncev put) для духового оркестру, фортепіано, арфи і ударних (1959);
  • камерно-інструментальні ансамблі;
  • твори для фортепіано;
  • хори;
  • романси;
  • музика до вистав драматичного театру і кінофильмів.

Література

  • Supicic, Estetski pogledi Mila Cipre,, "Zvuk", 1969, No 98, s. 321-28.
  • Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.