Мирчук Денис Віталійович

Навчався в Радовецькій середній школі, полюбляв змалечку риболовлю. Добре плавав, господарював з конем, прислужував у церкві. Після закінчення 9 класів поступив до Барського професійно-будівельного ліцею, муляр-монтажник залізобетонних конструкцій та елекрозварювальник ручного зварювання.

З вересня 2013-го служив за контрактом, навідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Здійснив 12 стрибків з парашутом. До зони бойових дій прибув 8 квітня 2014-го, перший бій прийняв із спецпідрозділом «Альфа» 13 квітня під Луганськом. По тому десантна рота, в якій служив Денис, висунулась до околиць Словʼянська. Брав участь у відвойовуванні блок-постів та населених пунктів від незаконних збройних формувань. На тих позиціях поблизу Словʼянська перебували до 10 червня. 13 червня у складі бригади переведений до Луганського аеропорту; охороняли аеропорт і прилеглі території. Визволяв Георгіївку, здійснили рейд і дійшли до околиць Антрациту.

Загинув під час обстрілу терористами села Красне Краснодонського району Луганської області з РСЗВ «Град». Тоді ж загинули Тарас Кулєба, Ігор Добровольський, Артур Лі, Владислав Муравйов, Іван Пасевич, Назар Пеприк, Олег Тюріков, Олександр Філь, Денис Часовий.

Без Дениса лишились батько Віталій Борисович, мама Тетяна Петрівна, брат й сестра Наталія, кохана дівчина Алла.

Похований в селі Радівці.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно)
• нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
• памʼятним знаком «За воїнську доблесть».

• Мирчук Денис Віталійович // Книга пам'яті загиблих
• Мирчук Денис Віталійович // Український меморіал
• За 2 години до 19-ліття^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»