Мишки (рід)

Мишки гербу Корчак — дрібношляхетський та зем'янський рід в Україні.

варіант гербу Корчак

Відомості

Каспер Несецький стверджував, що рід Мишок — «єдиний» з родом Боговитинів.

Мишки-Холоневські

Одна з гілок роду стали підписуватись Мишки-Холоневські від назви їх маєтку — села Холонів. З часом полонізувалась.

Представники
  • Олехно
    • Микола
      • Самійло
      • Тома
        • Іван (Ян)
          • Адам-Алоїзій — буський каштелян, дружина — Саломея з Контських
            • Ігнатій — у 1765 році набув від Потоцьких Коломийське староство[1]
            • Андрій — луцький катедральний кустош (РКЦ)
            • Рафаїл
              • Андрій Стефан — отримав графський титул, дружина — Ельжбета Ґіжицька
                • Йосиф Адам Маврицій Варфоломій, дружина — графиня Адаміна Аделя Потоцька, правнучка Теодора
              • Станіслав
            • Франциск Ксаверій
            • Алоїз
            • Колета — дружина князя, перемиського каштеляна Антонія Станіслава Четвертинського
            • Гонората — дружина любачівського каштеляна Адама Жищевського
            • Людовика — черниця-домініканка
            • Цецилія — дружина брацлавського воєводи Марціна Грохольського.[1]

Мишки-Варковські

Мишки-Варковські — нащадки Федора Богдановича Мишки (р. н. невід. — п. після 1539), дідича на Варковичах Луцького повіту (нині село Дубенського р-ну Рівнен. обл.). Найвідомішим представником цієї гілки роду був син Федора Михайло М.-В. (бл. 1530 — жовтень 1605), який починав свою стрімку кар'єру при дворі короля польського і великого князя литовського Сигізмунда II Августа (1553–65) як господарський дворянин та польний писар, 1561–63 — мозирський підстароста великого литов. гетьмана, мозирського старости Миколая Радзивилла, 1564–66 — королів. ротмістр. Упродовж життя обіймав уряди річицького (1565–67), гомельського (1568–94) та овруцького (1572–78) старости (див. Староство); 1570–71 був справцею Київського воєводства. Завдяки підтримці потужного клану князів Радзивиллів 1572 отримав привілей на волин. каштелянство (див. Каштелян) і, таким чином, першим (і останнім) у роду посів місце в сенатіРечі Посполитої. Дідич містечка і замку Варковичів, сіл Варковичі, Молодова (нині с. Молодова Перша; обидва села Дубенського р-ну), частин у Серниках (нині село Зарічненського р-ну; усі Рівнен. обл.), Бородчичах і Холоневі Луцького повіту Волинського воєводства. Народившися в правосл. родині, у зрілому віці прийняв вчення однієї з протестантських течій, згодом навернувся на католицизм; похований у фундованій ним же Варковицькій римо-катол. каплиці поруч із дружиною Ядвігою Збонською з Курова. У шлюбі з нею мав чотирьох дітей: Абрама, Миколая, Станіслава і Марушу, дружину великого литов. маршалка і ген. жмудського старости кн. Станіслава Радзивілла. З них Абрам М.-В. (р. н. невід. — п. 4 жовтня 1604) — овруцький староста (1578—1604) і волин. стольник (1580–93), а Станіслав М.-В (р. н. невід. — п. бл. 1623) — королів. коморник. Рід вигас у 1-й пол. 17 ст.

Примітки
  1. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 3. — S. 57.

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.