Модель з нульовою довірою

Модель з нульовою довірою (англ. zero trust model) — модель побудови інформаційних систем, що виходить з того, що систему вже зламано, і тому довіряти не можна нікому, навіть легітимним користувачам усередині периметра. А отже, кожен доступ до даних і програм потребує підтвердження. Окрім того, модель передбачає видачу користувачам лише мінімально необхідних привілеїв, а також профілювання їх поведінки для подальшого виявлення аномалій та загроз[1].

В документі 800—207 американського Національного інституту стандартів і технологій (NIST) визначено концепцію нульової довіри як сукупність понять та ідей, призначених для мінімізації невизначеності та забезпечення прийняття точних рішень щодо доступу до інформаційних систем та послуг — строго за запитом і з найменшими привілеями — в умовах, коли мережа вважається скомпрометованою[1][2][3].

А архітектура нульової довіри — це відповідно корпоративний план з кібербезпеки, який включає поняття нульової довіри і враховує взаємовідносини, планування робочих процесів і політики доступу. Мета всього цього — запобігти несанкціонованому доступу до сервісів та даних, а також забезпечити якомога більш деталізований контроль доступу[1].