Молодь

Мо́лодь — соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.

Учасники ІІ Всеукраїнського молодіжного форуму «Молодь у виборах» до Дня м. Харкова та Свята Незалежності біля головного корпусу НТУ «ХПІ», 2005 р.

Сучасна молодь довше навчається в школі та, відповідно, пізніше починає самостійне трудове життя. Ускладнилися й самі критерії соціальної зрілості. Початок самостійного трудового життя, завершення навчання та набуття стабільної професії, одержання політичних прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ у шлюб і народження першої дитини — усі ці події, такі, що в своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості, та відповідний соціальний статус, настають не одночасно, й сама їхня послідовність і символічне значення кожного з них не однакові в різних соціальних прошарках. Звідси й дискусійність хронологічних, абсолютних вікових границь: нижню границю молодості встановлено між 14[1] і 15[2], а верхню — між 30[2] і 35[1] роками.

Не менш важливим, аніж подовження періоду молодості, є ускладнення самого процесу соціалізації. Формування особистості молодої людини здійснюється сьогодні під впливом декількох відносно автономних соціальних факторів, найважливішими з який є: сім'я (родина), школа, спільнота однолітків (молодіжні організації, різноманітні неформальні, стихійні групи та співтовариства), засоби масової інформації. Вже сама численність цих інститутів і засобів впливу надає особистості, що формується, значно більший ступінь автономії від кожного з них окремо як ніколи в минулому. Організація виховання і навчання молоді по віковому принципу підсилює цю вікову гомогенність, сприяючи виробленню специфічної «молодіжної» самосвідомості і стилю життя («субкультури»).

Прискорення темпів громадського життя спричиняє підвищення ролі і значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Справа не стільки в абсолютному зростанні чисельності молодих людей, скільки в мінливих соціальних умовах. Що вищий темп техніко-економічного розвитку, щочим швидше обновляються знання, умови праці та побуту, то помітніше стають соціально-культурні розходження між поколіннями. Нові проблеми та події штовхають на пошуки принципово нових рішень і критичну переоцінку минулого досвіду.

Становище в Україні

Згідно з Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», до молоді належать громадяни віком від 14 до 35 років.[1]

Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Наразі молодь характеризується такими кількісними й якісними показниками[3]:

  • юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб — приблизно третина усього населення країни;
  • 70 % молоді мешкає у містах, 30 % — у селах;
  • близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості;
  • 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;
  • 2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вишах І-IV рівнів акредитації;
  • близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі;
  • молодь — це активний учасник громадського життя суспільства;
  • найактивніша демографічна група;
  • молодь — це третина економічної активності населення.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді[4] в червні 2007 р., лише третина респондентів у віці 14-35 рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий — не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так».

Дві третини молодих громадян у віці 14-35 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів — можливість влаштуватися на престижнішу роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34 %), а також можливість зробити гарну кар´єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24 %).

Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин — відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці.

За даними соціологічної служби Молодіжного Центру політики та інформації, 37,3 % молодих киян не знають, що в Україні відбулися місцеві вибори 2010 року, 4,1 % респондентів не змогли назвати прізвище Президента України і 12 % не знають, хто на сьогодні є мером міста Київ[5].

За результатами соціологічного дослідження громадської думки у 2007 році, проведеного соціологічною службою Молодіжного Центру політики такі інформації майже 70 % студентської молоді взагалі не цікавляться громадським життям у закладі вищої освіти. Вони вважають, що це є затратою їхнього особистого часу і в кінці вони не отримають жодного корисного результату. Згідно з дослідженням МЦПІ, 15 % респондентів хотіли би брати участь у громадському житті вищої школи, але вони не знають з чого почати і до кого треба звернутись. Це є проблемою поганої поінформованості діяльності органів студентського самоврядування у певних вишах. Майже стільки ж, 11 %, беруть участь у громадському житті, але тільки тоді, коли їх про це попросять. Тільки 4 % студентів беруть активну участь у діяльності органів студентського самоврядування, профспілок і студентських клубів[6].

Протягом 2006 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійно-технічних закладів освіти 22,0 тисячі, вузів — майже 47 тисяч. Працевлаштовано — 31 тис. випускників усього. Серед них — 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно-технічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім´ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найпривабливішими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді — 30,4 % вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв'ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами.

Вікові показники населення 15 держав членів ЄС (ЄС-15) у 2000 і 2020 рр.

Станом на 1 вересня 2008 р. серед загальної кількості українських безробітних більше 30 % становила молодь у віці до 35 років[7].

Станом на 2019 року близько 50 % молоді в Україні працює не за фахом, а третина взагалі має намір змінити професію[8].

Становище в Європейському Союзі

У період із 2000 по 2020 рік група людей у віці 15-24 років знизиться до 11 % усього населення Європейського Союзу[9].

Див. також

Примітки
  1. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 № 2998-XII. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 19 вересня 2017.
  2. Возрастные границы молодежи. Социология молодежи. Электронная энциклопедия. Процитовано 19 вересня 2017.
  3. http://www.mpravda.com/?lang=ua&pubId=24625
  4. Дані соціологічного опитування
  5. 37,3 % молодих киян не знають, що в Україні відбулися місцеві вибори[недоступне посилання з жовтня 2019]
  6. Молодь не цікавиться громадським життям[недоступне посилання з жовтня 2019]
  7. 30 % украинских безработных — молодежь
  8. ukr.media (9 квітня 2019). Близько 50% молоді в Україні працює не за фахом. Ukr.Media (укр.). Процитовано 10 квітня 2019.
  9. Євростат, Демографічна статистика, 1999 р.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.