Монітори типу «Чародейка»

   Монітори типу "Чародейка" - два монітори, побудованих для Російського імператорського флоту наприкінці 1860-х років - друге покоління російських броненосців після моніторів типу "Ураган". Офіційно класифікувалися як дво-баштовий броненосний човен рос. двухбашенная броненосная лодка.

Монітор "Чародейка"

  Конструювання та опис

У кінці 1863, російська Адміралтейств-рада розпочала планування другого покоління броненосців, з кращими характеристиками, ніж мали броненосці першого покоління, які знаходилися у процесі побудови та визначила вимоги до них 12 листопада - дво-гвинтові, з низьким  надводним бортом, спроможні здійснювати плавання у Балтійському морі. Вони мали бути озброєні 15-дюймовими (381 міліметровими) гладкоствольними гарматами Дальгрена та захищені бронею до 6 дюймів (152 мм). Ще навіть до того, як було прийнято рішення щодо вибору конструкції, у березні 1864 Адміралтейство вирішило замовити вісім моніторів різних типів.   Британський суднобудівник Чарльз Мітчелл  (Charles Mitchell) запропонував чотири варіанти конструкції. З цих варіантів обрали найпростішу конструкцію. Кораблі мав побудувати С.Г. Кудрявцев, якому надали потужності державної корабельні на Галерному острові Санкт-Петербурга.  Крім того, Адміралтейство зобов'язалося надати озброєння, броню, котли та машини для нових кораблів.[1]

Монітори типу "Чародейка" були значено більшими за попередників типу "Ураган". Довжина корабля від носу до гвинта вздовж ватерлінії складала 62,8 метри. Бімс корабля був 12,8 метри, а його максимальна осадка - 3,84 м. Проектна водотоннажність кораблів складала 1 912 тон, проте вони виявились перевантаженими і реальна водотоннажність склала 2100 тон. Монітори були оснащені тараном у формі леза плуга, який мав довжину 1.2 метри від носа корабля. Монітори мали подвійне дно та водонепроникні перебірки, що розділи внутрішній простір монітора на 25 приміщень. Їх екіпаж складався з 13 офіцерів і 171 інших членів команди (станом на 1877).[2]

Кораблі мали надводний борт лише 0,6 метра. Тому їхні палуби часто заливало навіть при помірному хвилюванні. Вони страждали від хитавиці і були дуже неповороткими, часто не реагуючи на штурвал, доки стерно не поверталось 20 градусів. Монітори були оснащені трьома залізними мачтами, вірогідно з косими вітрилами, які використовувалися не стільки для забезпечення руху, скільки стабілізація корабля. [3]

Двигуни

Кораблі мали дві прості парові машини з горизонтальними двигунами прямої дії, побудовані заводом Чарльза Берда у ПетербурзіМашини приводили у рух два чотирилопатеві гвинти діаметром 2,59 сантиметрів. Машини розміщувалися у єдиному відсіку. Їх забезпечували парою два котли з тиском 1,6 атмосфер. Двигуни забезпечували загальну потужність у 875 індикативних кінських сил, що дозволяло розвивати максимальну швидкість у 8,5-9 вузлів (15,7-16,7 км/год) під час випробувань. Кораблі мали також допоміжний паровий двигун для забезпечення вентиляції та роботи наносів. Монітори типу "Чародейка" несли  250 тон вугілля, водночас запас ходу їх невідомий.[4]

Озброєння

Передбачалося, що монітори будуть озброєні чотирма нарізними 9-дюймовими (229 міліметровими) гарматами Обухівського заводу у Санкт-Петербурзі. Різні палубні набудови та вентиляційні труби перешкоджали веденню вогню прямо по курсу  або назад. Сектор обстрілу кожної башти становив приблизно 150 ° у кожений бік. Труднощі при виробництві гармат і затримка з будівництвом самих моніторів змусили Адміралтейство змінити озброєння у задній башті на дві 15 дюймових (380 мм) гладкоствольних дульнозарядних гармати Родмана.Їх замінили іншою парою 9-дюймових нарізних гармат у 1871 році. Вони, у свою чергу, були замінені у 1878—79 на дві більш більш потужні  та з довшим стволом 9-дюймові гармати Обухівського заводу. Корабель ніс по 75 снарядів на кожну гармату. [5]

Легку артилерію проти міноносців встановили на моніторах у 1870-х, водночас інформація про її кількість, калібр та місце розташування є неповною. "Чародейка" отримала три чотирьохфунтові 86 міліметрові гармати, змонтовані по дві на дахах башт головного калібру. Натомість "Русалка" мала лише три таки гармати, відповідно на задній башті була встановлена лише одна. Також відомо про встановлення на монітори 45-міліметрових  швидкострільних гармат Енгстрьома (Engström), 47 міліметрових морських та 37 міліметрових QF револьверних гармат Гочкісса та 25,4 міліметровими (одно-дюймовими) кулеметами Норденфельта.[6]

Броня

Монітори типу «Чародейка» мали повний броньований пояс по ватерлінії з кованого заліза, який становив від 114 міліметрів у центральній частині корабля  і знижувався до 83 міліметрів на кормі та 95 - на носі. Пояс мав висоту 2,29 метри вище, і 1,68 метра нижче ватерлінії. Броня була підкріплена 300 до 460 мм тика. Башти мали 140 мм броні, також підкріплену підкладкою тику, і товщиною 4,5 дюйма. У середній частині корабля палуба мала товщину 1 дюйм, хоча вона зменшувалась до 0,25-0,5 дюймів на кінцях корабля.

Кораблі
Ім'я Походження імені
 Будівник [7] Замовлено Закладено Спуущено на воду Введений у стрій
Чародейка Чарівниця [8] Суднобудівний завод Галерний острів , Санкт-Петербург 26 січня 1865 6 червня 1866 12 вересня 1867 1869
Русалка Русалка [9]

Будівництво та служба

Монітори мали бути поставлені до 27 травня 1867 року, але будівництво було затримано проволочками з до-ставкою креслень, броні, змінами конструкції, які були зроблені під час будівництва, та передчасною смертю Кудрявцева у серпні 1865 року.  Контракт був переданий Мітчеллу, який завершив монітори у 1869 році, через два роки після запланованої дати поставки. Кораблі обійшлися у суму 762 000 рублів кожен. Обидва кораблі провели всю свою кар'єру з Балтійським флотом. У червні монітор "Чародейка" отримав діру в корпусі на 8,5 метрів, коли він налетів на непозначену на карті скелю у Фінській затоці. Кораблю довелося викинутись на берег, аби попередити затоплення. В березні 1870 р. монітор був призначений в артилерійський навчальний загін Балтійського флоту, а пізніше Чародейка була призначена для забезпечення навчального мінного (торпедного) загону. [10]

Обидва монітори були перекласифіковані у  броненосці берегової оборони 13 лютого 1892 року. "Русалка" затонув у штормі 7 вересня 1893 року під час подорожі між Ревалем (Таллінн) і Хельсінгфорсом (Гельсінкі ). Внаслідок катастрофи загинув  весь екіпаж - 177 осіб. Незважаючи на потужні пошуки, єдині знайдені сліди- це одне тіло і деякі уламки, які винесло на берег. "Чародейка" залишалася на озброєнні до 31 березня 1907 року, коли вона була передана до порту Кронштадт для утилізації. Корабель був виключений зі списків флоту 7 квітня і був остаточно розібраний у 1911—12.

Залишки "Русалки" ‍ '​ було виявлено 22 липня 2003 року в Фінській затоці на 25 кілометрів на південь  від Гельсінкі, спільною експедицією Естонського морського музею та комерційної дайвінг-компанії Tuukritööde OÜ . [11]Уламки переважно неушкоджені, але укриті рибальськими сітками, які об них зачепилися. Кормова башта, однак, випала з корабля. [12]

Примітки
  1. McLaughlin, p. 155
  2. McLaughlin, pp. 156–57
  3. McLaughlin, pp. 154–57, 160
  4. McLaughlin, pp. 156, 159–60
  5. McLaughlin, pp. 156, 158
  6. McLaughlin, p. 158
  7. McLaughlin, p. 152
  8. Silverstone, p. 373
  9. Silverstone, p. 384
  10. McLaughlin, pp. 160, 162–63
  11. Varia. Tuukritööde OÜ. Процитовано 20 листопада 2013.
  12. Dive The Wreck Of The Russalka In The Baltic. YouTube. Процитовано 19 листопада 2013.

Бібліографія
  • Chesneau, Roger; Kolesnik, Eugene M., ред. (1979). Conway's All the World's Fighting Ships 1860–1905. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN 0-8317-0302-4.
  • McLaughlin, Stephen (2013). Russia's Coles 'Monitors': Smerch, Rusalka and Charodeika. У Jordan, John. Warship 2013. London: Conway. с. 149–63. ISBN 978-1-84486-205-4.
  • Silverstone, Paul H. (1984). Directory of the World's Capital Ships. New York: Hippocrene Books. ISBN 0-88254-979-0.
  • Watts, Anthony J. (1990). The Imperial Russian Navy. London: Arms and Armour. ISBN 0-85368-912-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.