Море Шамплена
Море Шамплена — колишня тимчасова вузька морська затока Атлантичного океану, паратропічне, або континентальне море, створене відступаючими льодовиками наприкінці останнього льодовикового періоду. Воно колись займало територію сучасних канадських провінцій Квебек і Онтаріо , а також частково американських штатів Нью-Йорк і Вермонт[1].
Під час останнього льодовикового максимуму Лаврентійський льодовиковий щит під своє вагою продавив під собою гірську породу. В після льодовиковий час відбувся ізостатичний підскок, проте цей процес вельми повільний і в місцях найбільшого навантаження поверхня має U-подібну форму або підкови. Коли процес ізостазії тільки-но розпочався долини річок Святого Лаврентія і Оттави, як і сучасне озеро Шамплейн, перебували нижче рівня моря і зазнали затоплення, коли лід вже не заважав водам океану[2].
Це море існувало приблизно з X по VII тисячоліття до Р. Х. і постійно зменшувалося, так як суходіл поступово піднімався над рівнем моря. У максимальному розмірі море врізалося вглиб материка на південь до озера Шамплейн, а на захід приблизно до сучасної Оттави (Онтаріо)[3] . У цей час море живилося тагнувшими льодовиками. За оцінками, море мало максимальну глибину 150 м.
В даний час про це море свідчать скам'янілості китів (білух, смугачів і гренландських китів) і морські раковини, знайдені біля міст Оттава (Онтаріо) і Монреаль (Квебек), Стародавні берегові лінії в колишніх прибережних регіонах і поклади ледскього мулу. Видима давня берегова лінія знаходиться приблизно в 40 км на північний схід від гори Пакенхем (Онтаріо) і відома нині як ескарп Ердлі на пагорбах Гатіно в провінції Квебек.
Примітки
- Lake Champlain Basin Atlas: Geology Page. Архів оригіналу за 20 липня 2008. Процитовано 12 грудня 2014.
- Paleoceanography of the Champlain Sea, Hanover Park, Canada. Архів оригіналу за 21 грудня 2004. Процитовано 12 грудня 2014.
- Barnett, P.J. 1988. History of the northwestern arm of the Champlain Sea. Pp 25-36 in Gadd, N.R. (ed.) The Late Quaternary Development of the Champlain Sea Basin. Geological Association of Canada, Special Paper 36. Map 5.