Мотовилов Анатолій Геннадійович

Анатолій Геннадійович Мотовилов (1 червня 1946, Сталінськ, Кемеровська область, СРСР — 21 грудня 1990) — радянський хоккеїст, нападник. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.[1].

Анатолій Мотовилов
Особові дані
Народження 1 червня 1946(1946-06-01)
Сталінськ, СРСР
Смерть 21 грудня 1990(1990-12-21) (44 роки)
Зріст 177 см
Позиція нападник
Номер 15 («Динамо» М)
Юнацькі клуби
«Металург» (Сталінськ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1961–1965 «Металург» (Нк) ? (23)
1965–1978 «Динамо» (Москва) 471 (176)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1965–1972 СРСР 16 (4)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1986–1990 «Металург» (Нк)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографічні відомості

Вихованець дитячо--юнацької спортивної школи клубу «Металург» (Сталінськ). З 1961 року виступав за команду майстрів. За чотири сезони у чемпіонаті СРСР закинув 23 шайби[2][1].

У 1965—1978 роках захищав кольори московського «Динамо» (Москва). Четвертий бомбардир команди в чемпіонаті Радянського Союзу — 176 голів у 471 матчі. Чотири рази здобував срібні медалі і шість разів — бронзові нагороди першості СРСР. Чотири рази обирався до списку найкращих хокеїстів сезону (1966, 1967, 1968,1971)[1][3]. Його партнерами по атакувальній ланці у різні роки були Валентин Чистов, Валентин Григор'єв, Віктор Шилов, Олександр Сакеєв, Олександр Мальцев, Юрій Чичурін, Юрій Репс і Ігор Самочорнов[4]. Член «Клубу 100 бомбардирів» — списку найрезультативніших хокеїстів у чемпіонаті країни (187 закинутих шайб).[5].

У складі збірної СРСР провів шістнадцять матчів. Зокрема, став переможцем міжнародного турніру на приз газети «Известия» 1971 року (2 матчі) і учасником турне по Канаді. Відзначився чотирма закинутими шайбами у ворота команди Кленового листа. За другу збірну СРСР провів 33 матчі (13 голів)[6][1].

З 1980 року входив до тренерського штабу харківського «Динамо», був помічником Валентина Єгорова і Юрія Очнєва. У 1986—1990 роках очолював «Металург» (Новокузнецк)[1].

Загинув у автокатастрофі 21 грудня 1990 року. Похований на Ваганьковском цвинтарі (ділянка № 50).[7].

Досягнення
  • Переможець турніру газети «Известия» — 1971
  • Срібний призер чемпіонату СРСР — 1971, 1972, 1977, 1978
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР — 1966, 1967, 1968, 1969, 1974, 1976
  • Володар Кубка СРСР — 1972, 1976
  • Фіналіст Кубка СРСР — 1966, 1969, 1970, 1974
  • Чемпіон II зимової Спартакіади народів СРСР — 1966
  • Володар Кубка Торонто — 1971, 1972
  • Володар Кубка Ахерна — 1975, 1976

Примітки
  1. Анатолий Геннадьевич Мотовилов (HTML). www.dynamo-history.ru. Процитовано 02.07.2015.
  2. Хоккей. Справочник / А. В. Комаров. — Москва : Физкультура и спорт, 1977. — С. 190.
  3. Новокузнецкий хоккейный клуб «Металлург» — о клубе (HTML). www.metallurg-nk.ru. Процитовано 03.07.2015.
  4. Динамо. Энциклопедия. — Москва : ОЛМА-Пресс, 2003. — С. 426. — ISBN 5-224-04399-9.
  5. Владимир Филатов (3 сентября 2012). Клуб «100 бомбардиров». Потеснит ли Сушинский легенд? (HTML). Советский спорт — www.sovsport.ru. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 17.05.2019.
  6. Анатолий Мотовилов (HTML). www.chidlovski.net. Процитовано 02.07.2015.
  7. Мотовилов Анатолий Геннадьевич (1946—1990) (HTML). fc-dynamo.ru. Процитовано 25.11.2016.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.