Мохаммед Омер

Мохаммед Омер (араб. محمد عمر‎ , народився в 1984 р.) — палестинський журналіст. Працював репортером у численних засобах масової інформації: The New York Times (Доповідь Вашингтона у справах Близького Сходу),[1] Аль — Джазіра,[2] New Statesman,[3] Pacifica радіо, електронна Інтіфада,[4] The Nation,[5] Інтер прес-служба,[6] Новини вільного мовлення,[7] Вермонт Guardian,[8] ArtVoice Weekly,[9] норвезька Morgenbladet,[10] і Dagsavisen, шведські газети Dagen Nyheter і Aftonbladet, шведський журнал Arbetaren[11], німецькі видання Junge Welt і Ny Tid .[12] Він також заснував Rafah Today і є автором декількох книг, зокрема Shell-Shocked .[13]

Мохаммед Омер
Народився 1984
Rafah Campd, сектор Гази, Палестинська держава
Країна  Палестинська держава
Діяльність журналіст
Alma mater Islamic University of Gazad (червень 2006)
Нагороди

Нагороди

У 2008 році Омер отримав Премію Марти Ґеллгорн у журналістиці[14], де був номінований як «голос глухих», і його доповіді описувалися як «гуманний запис про несправедливість у громаді, забутій великою частиною світу».[15] Ноам Хомскі відзначив, що кілька років стежив за роботою Омера і був радий дізнатися про його нагороду як «про честь, яку він заслуговує. Він продовжував свою роботу … з мужністю та чесністю. Не буде перебільшенням сказати, що він може служити моделлю почесної журналістики».[16] Мохаммед нагороджений премією «Ossietzky» норвезької філії PEN International у 2009 році за «видатні досягнення у сфері вільного вираження поглядів».[17] Його ім'я також було відзначене у 20 провідних глобальних медіа-показниках Pulse Media за 2009 рік[18]

  • «Найкращий голос молоді» (2006).[19]
  • Премія Марти Ґеллгорн у журналістиці (2008)[14]
  • Премія Ossietzky (2009)[20]
  • Премія за свободу преси (2009)[21]
  • Рейтинг 398 від Arabian Business Power 500 (2013)[22]

Родина та освіта

Омер був вихований в таборі біженців Рафах на півдні Сектора Гази поблизу єгипетського кордону. Він почав працювати для підтримки своєї сім'ї у віці шести років, коли його батько перебував у ізраїльській в'язниці. Згодом Мохаммед влаштувався на роботу, а після здобуття освіти почав працювати перекладачем, журналістом і координатором програм.[23]

Омер закінчив Ісламський університет Гази у червні 2006.[24]

Інциденти

Ізраїльські обмеження іноді зупиняли його поїздки на Західний берег.[25]

У 2008 році, під час поїздки назад до Сектора Гази через міст Алленбі на Західний берег, Омер повідомив, що його роздягнули до нижньої білизни, принизили і побили ізраїльські солдати. Омер переконаний, що жорстокий напад стався, тому що служби безпеки були розчаровані неможливістю конфіскувати гроші, які він отримав.[26]

Згодом, після повернення до Гази, Мохаммед був госпіталізований; в лікарні було виявлено, що в результаті попереднього інциденту у нього кілька переломів ребер і різні тілесні ушкодження. Поступово здоров'я Омера відновлювалося, і він все ж зумів зберегти свою журналістську позицію.[27] Уряд Нідерландів, який послав дипломата до Мохаммеда Омера з метою супроводу його до Гази, подав офіційний протест Ізраїлю щодо поганого поводження з журналістом.[28]

Список літератури
  1. «Washington Report correspondent Mohammed Omer speaks with Hesham Tillawi», Current Issues TV
  2. «Mohammed Omer», Al Jazeera English
  3. «Mohammed Omer», New Statesman
  4. «Electronic Intifada — Mohammed Omer», Electronic Intifada
  5. «The Nation — Mohammed Omer», The Nation
  6. «Inter Press Service — Mohammed Omer» Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо., Inter Press Service
  7. «Right to Facts November 2006»
  8. «Mohammed Omer» Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо., Vermont Guardian
  9. «It's all about people»
  10. «Morgenbladet» Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо., Morgenbladet
  11. «Arbetaren»[недоступне посилання], Arbetaren
  12. «Ny Tid», Ny Tid
  13. Rafah Today
  14. «Martha Gellhorn», Martha Gellhorn,
  15. «Reporters share Gellhorn prize», The Guardian, 19 May 2008
  16. «Norway grants award to Rafah journalist», Ma'an News Agency
  17. Archived copy. Архів оригіналу за 3 січня 2010. Процитовано 16 вересня 2010.
  18. «20 Top Global Media Figures of 2009», Pulse Media
  19. "New American Media
  20. Ossietzky Prize Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  21. «Pressfrihetspris till palestinsk fotograf», Journalisten Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  22. «Arabian Business Power 500 2013» Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine., arabianbusiness.com
  23. Christian Avard, «Gaza journalist Mohammed Omer: His life and words», Vermont Guardian, 8 December 2006
  24. Biography of Gaza Correspondent Mohammed Omer Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо., Washington Report on Middle East Affairs 2006. Verified 17 November 2008.
  25. «Viewpoints from Sderot and Rafah», BBC News, 24 January 2008. Verified 17 November 2008.
  26. Report of the Special Rapporteur in accordance with Human Rights Council resolution 5/1 Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.. «were attempting to confiscate the award money». 25 September 2008. Verified 26 October 2008.
  27. Mel Frykberg, «Israelis Assault Award Winning IPS Journalist», Inter Press Service, 28 June 2008
    - «Gaza Reporter Says Mistreated By Israel», The New York Times, 30 June 2008
  28. «Netherlands protests treatment of journalist» Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо., Radio Netherlands, 27 June 2008

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.