Музей мистецтв Толідо

Музей мистецтв Толідо (англ. Toledo Museum of Art) — найбільший художній музей в Толідо, штат Огайо. У його зібранні більше ніж 30 000 експонатів

Музей мистецтв Толідо
41°39′29″ пн. ш. 83°33′33″ зх. д.
Тип художня галерея
Країна  США[1]
Архітектор Френк Гері, Кадзуйо Седзіма і Рюе Нісідзава
Засновано 1901
Відкрито 1912
Відвідувачі 340 000 осіб
Директор Brian Kennedyd
Сайт toledomuseum.org
Музей мистецтв Толідо (США)

 Музей мистецтв Толідо у Вікісховищі

Музей заснований в 1901 р склозаводчиком Едвардом Ліббі. З 1912 р займає нинішній будинок, своїм стилем нагадує храми стародавнього світу. Будівля двічі розширювалося (в 1920-х і 1930-х роках). Директором музею з 2010 року є Брайан Кеннеді (дев'ятий за рахунком керівник).

Музею належить значуще збори картин європейських і американських художників XIX-XX ст. і велика колекція виробів з художнього скла. Інтерес також представляють відділи античності, епохи Відродження і японського мистецтва.

У східному крилі музейного будівлі розташований концертний зал (Peristyle), прибудований в 1930-х роках в стилі неокласицизму. Це основний концертний майданчик для симфонічного оркестру Толедо. Розрахований на 1750 місць.

У 2001 р при музеї відкрився парк скульптури, розташований в створі вулиці Монро. Тут представлені твори скульпторів другої половини XX століття, переважно американських.

Центр візуального мистецтва, побудований в 1990-і роки за проектом Френка Гері, включає в себе бібліотеку, музей, а також студії, офісні та навчальні приміщення для художнього факультету університету Толедо.

У 2000 році японська архітектурна фірма SANAA спроектувала окремий корпус для розміщення колекції виробів зі скла. Створений нею Скляний павільйон (Glass Pavilion) був відкритий в серпні 2006 року і удостоївся захоплених відгуків архітектурних критиків. В інтер'єрі примітна масштабна скульптура зі скла (Campiello del Remer # 2), виконана Дейлом Чіхулі.

Андреа Вероккьо
Лука Синьорелли
Якоб ван Амстердам
Гольбейн
Бронзино
Эль Греко
Веласкес (?)
Фрагонар («Игра в жмурки»)
Давид и Жироде (вариант «Клятвы Горациев»)
Т. Коул («Сон архитектора»)
Дж. М. У. Тёрнер
Д. Г. Россетти («Приветствие Беатриче»)
Мане (портрет А. Пруста)
Моне

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.