Мураха в скляній банці. Чеченські щоденники 1994-2004 рр.

Дія починається в 1994 році, в столиці Чечні, місті Грозному в багатонаціональній сім'ї Поліни Жеребцової, яка опинилася під час бойових дій в самому епіцентрі подій. У сім'ї Поліни є різні предки: росіяни, чеченці, євреї, українці й татари.[3]

Обложка тетради Жеребцовой Полины, 1995

Щоденник Поліни

Рисунок Жеребцовой Полины, 1995 год (автору 10 лет)

Дома по улице Заветы-Ильича, автор Жеребцова Полина

У будинку по вулиці Заповіти Ілліча живе автор Жеребцова Поліна. Дівчинка швидко дорослішає під бомбами, вчиться виживати, рятувати маму, працювати. Але навіть під бомбами вона читає книги, закохується, дружить і свариться. У своєму щоденнику Поліна описує те, що відбувається навколо з сусідами, військовими, друзями і ворогами.

У її будинку шануються Тора, Біблія і Коран. Вона виявляється поза релігіями і національностями.[4]

«Я бачила записи в натуральному вигляді, і можу підтвердити, що перед вами справжній щоденник дівчинки, а не якась містифікація», — сказала на презентації Світлана Ганнушкіна, голова комітету «Громадянське сприяння», член ради і керівник мережі "Міграція і право" Правозахисного центру «Меморіал», спростовуючи інформацію про фальшивість виданого матеріалу, пише «Российская газета».

Книга Поліни закликає до миру і злагоди, про що автор неодноразово згадувала у своїх інтерв'ю.

1995

«Я бігла через сади на базу. Побігла одна. А снайпер стріляв по залізниці. Кулі падали поруч. Я хотіла знайти маму. Бігала, кликала її. Бачила вбитих людей, але це була не мама, і я не пішла близько. Якісь тітки і діти лежали на снігу. І одна була бабуся в сірій хустці.

Потім я знайшла маму. Дядя Султан уже пішов у наші двори. Мама все шукала дрова. Ми зайшли в будиночок бази, там старі стільці. Тут почали стріляти з танків. І бубубув! Снаряд розірвався. Ми впали. Хвиля повітря! Нас засипало побілкою і камінням. Але не сильно. Ми вибралися і поповзли звідти.

Мама пояснила, їй сказали, що є такі міни „теплові“. Вони йдуть за людиною і розривають її на шматки. Я повзла по снігу і думала, що така міна мене обов'язково знайде, буде за мною крастися, а потім розірве на шматки.»

Цю книгу можна цитувати з будь-якого місця, в будь-якому порядку. І все буде одним нескінченним жахом. Мабуть, вирішиш зопалу: читання — єдиний спосіб змусити людей назавжди відмовитися від війни. Поліна вела чеченський щоденник з 1994 по 2004 рік: 10 років стрільби, смерті, голоду, холоду, хвороб, принижень, брехні, зрад, садизму — всього того, що в сукупності позначається п'ятьма літерами «пекло».

Ігор Зотов, Культ Просвіт.

Чеченські щоденники Поліни Жеребцової — справжній документ епохи, без жодних лапок і підморгувань, без збентеження за гучність формулювання, яку цілком виправдовують події, які стали для щоденників матеріалом. Цей документ епохи, причому в найкращому — художньому — сенсі. І тому його неодмінно варто прочитати.

Олена Макеєнко Щоденник як спосіб вижити, Siburbia

Презентація книги Поліни Жеребцової «Мураха в скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр.» відбулася 30 травня 2014 в Сахаровському центрі, де книгу представляли відомі правозахисники та діячі культури. Автор присутня по Скайпу з Гельсінкі[5]

У 2006 році — Міжнародна літературна премія імені Януша Корчака присуджена авторові за главу з книги Щоденник Жеребцової Поліни.

• Офіційна сторінка книги у Фейсбуці
• ЧЕЧЕНСКИЕ ДНЕВНИКИ: ЛЮДИ КАК МУРАВЬИ
• Поліна Жеребцова: «Попри бомби, поранення, голод, воєнне пекло — книга зберігає душу»
• Голос Америки. Чеченский дневник.
• Грани.ru Заключительный акт в Хельсинки

• «Голос Америки» Русская в Чечне и чеченка в России
• (Polina Zherebtsova on the diary she kept as a child during the Chechen war)
• Под русскими бомбами. Дневники Жеребцовой Полины, свидетеля: Валерия Пустовая: Медведь
• REUTERS Великобритания Дневник чеченского подростка — горькая повесть о бомбах и выживании
• ИНТЕРКАВКАЗ Хроника войны