Міранда («Буря»)

Характер Міранди дуже жіночний. Вона вродлива, скромна й ніжна; ці риси виражають все її буття, внутрішнє і зовнішнє, вони є квінтесенцією її сутності. Вона так дивовижно проста і чиста, що здається неземною. Порівнюючи якусь іншу жінку з Мірандою — хай це буде навіть одна з найпрекрасніших творінь Шекспіра, ми побачимо, що жодна з них не могла би зрівнятися з нею; кожна здаватиметься дещо грубою чи несправжньою в безпосередньому порівнянні цим чистим дитям природи, цією «Євою з завороженого Раю».

О, як я страждала,

Узрівши муки інших!'' (Дія перша, Сцена 2)

«Міранда з Просперо» Вільям Мо Іглі

Проте, хоча вона й думала, як наївна дівчинка, вона також проявляє неабияку силу. Наприклад, в цьому уривку, який багато редакторів подали як слова Просперо (зокрема і в наведеному нижче перекладі), вона втрачає свою звичайну пасивну роль, лаючи Калібана:

Тебе ніяка ласка не бере,

Лише на зло ти здатен. Я спочатку

Тебе жалів, навчав тебе невпинно,

Як називати речі. Ти ж, дикун,

Не знав нічого і лише ревів,

Мов дикий звір. Тебе навчив я мови,

Щоб міг ти висловить свої бажання.

Тепер ти розумніший став, проте

Є щось таке в твоїй натурі підлій,

Чого не можуть знести чесні люди.

Я через це замкнув тебе в печері,

Та й по заслузі: ти-бо заробив

Ще тяжчої покари, ніж тюрма.

(Дія перша, Сцена 2)

Міранда також кидає виклик своєму батьку, коли просить за тих, хто на кораблі, сказавши йому:

«Якби була всесильним богом я,

То звергла б море у земні безодні,

Щоб врятувать нещасний корабель,

А з ним і бідні душі.»

• Міранда Шекспіра виступає як оповідач і головний герой трилогії «Дочка Просперо» у фантастичних романах Л. Джейгі Лемплайтер;
• Міранда — один з супутників Урану, названий на честь героїні Шекспіра. Уран має також інші супутники, названі іменами шекспірівських персонажів.

• «Буря» у перекладі Миколи Бажана