Надєждін Микола Іванович

Надєждін Микола Іванович (5 (17) жовтня 1804 — 11 (23) січня 1856) — російський вчений, критик, філософ і журналіст, етнограф, знавець розколу церкви та її історії. Дійсний статський радник, професор Московського університету.

Надєждін Микола Іванович
Народився 5 (17) жовтня 1804[1][2]
Beloomutd, Зарайський повітd, Рязанська губернія, Російська імперія[1][2]
Помер 11 (23) січня 1856[1][2] (51 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія[3][1]
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна  Російська імперія
Діяльність антрополог, історик, журналіст, літературний критик, науковець, філософ
Alma mater Московська духовна академія (1824)[2], Рязанська духовна семінарія (1819)[2] і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Ступінь доктор філософії
Вчителі Fedor Golubinskyd[4]
Членство Society of Serbian Lettersd
Нагороди
 Надєждін Микола Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї сільського священика. Закінчив Рязанське духовне училище (1815), Рязанську духовну семінарію (1820) і Московську духовну академію (1824) зі ступенем магістра. Після закінчення академії був призначений професором словесності і німецької мови в Рязанську духовну семінарію; також виконував в ній посаду бібліотекаря.

У 1826 році подав прохання про відставку, вийшов з духовного звання і переїхав до Москви, де познайомився з професором-медиком Ю. Є. Дядьківським, а через нього — з редактором «Вісника Європи» і професором Московського університету М. Т. Каченовським.

У 1828 році «Вісник Європи» надрукував перші статті Надєждіна «З Патріарших ставків»: «Літературні побоювання за майбутній рік» та ін., — за підписом Никодим Надоумко. У 1831 році Надєждін заснував журнал «Телескоп», в якому також публікував критику. Ця діяльність тривала до 1836 року, коли за публікацію «філософських листів» П. Я Чаадаєва «Телескоп» був закритий, а сам Микола Іванович засланий в Усть-Сисольск, потім до Вологди. Цим закінчилася діяльність його як критика і публіциста.

Погляди Надєждіна були суперечливі. З одного боку, він був переконаним монархістом і противником революцій. З іншого — виступав за демократизацію освіти. Він критикував суб'єктивний ідеалізм і агностицизм. На його думку, вищим етапом філософії була «філософія тотожності» Шеллінга за рахунок її матеріальності і спроб скористатися досвідом. Філософія Шеллінга в цілому і його вчення про суперечливість зокрема мали на Надєждіна великий вплив. Він прагнув розглянути боротьбу і примирення протиборчих початків у всіх сферах життя.

Примітки
  1. Манн Ю. В. Надеждин // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  2. Надеждин, Николай Иванович // Русский биографический словарь — СПб: 1914. — Т. 11. — С. 19–34.
  3. Надеждин Николай Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Надеждин, Николай Иванович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XX. — С. 432–434.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.