Народна психологія

Народна психологія — людська здатність пояснити і передбачити поведінку і психічний стан інших людей,[1] часто загальними лінгвістичними термінами, на відміну від технічної або наукової мови. Вона складається з безлічі загальних припущень і уявлень, котрі часто знаходяться в фоновому режимі наших операцій. Традиційно, народна психологія зосереджена на тому, як звичайні люди без формального навчання в різних академічних областях науки, тлумачать різні психічні стани. Вона містить всі припущення, що стосуються відносин в умовах людської поведінки, психічних станів і навколишнього середовища. Народна психологія часто має значну роль в наших відносинах з іншими людьми, поясненнями і передбаченнями поведінки інших людей. Народну психологію можна порівняти з народною медициною.

Ключові поняття

Навмисність

Сприймаючи, пояснюючи або критикуючи поведінку людини, люди розрізняють навмисні та ненавмисні дії.[2] Оцінка дії як результату цілеспрямованої дії або випадкових обставин є однією з ключових детермінант соціальної взаємодії. Інші — це умови навколишнього середовища або передкогнітивні питання. Наприклад, критичне зауваження, яке вважається навмисним з боку одержувача повідомлення, можна розглядати як образу. І навпаки, якщо це зауваження вважатиметься ненавмисним, те саме зауваження можна відхилити та пробачити.

Народне поняття навмисності застосовується в правовій системі для розрізнення вбивства та ненавмисного вбивства. Він також використовується для розрізнення навмисної та ненавмисної поведінки в кількох видах спорту, де навмисні фоли караються більш суворо, ніж ті, які вважаються ненавмисними.

Важливість цієї концепції виходить за межі майже всіх аспектів повсякденного життя: емпіричні дослідження в соціальній психології та психології розвитку досліджують роль усвідомленої навмисності як посередника агресії, конфлікту стосунків, судження про відповідальність, звинувачення або покарання.[3][4]

Нова емпірична література з народної психології показала, що теорії людей щодо навмисних дій включають чотири різні чинники: переконання, бажання, причинно-наслідкові історії та сприятливі фактори.[5] Тут вірування та бажання є центральними змінними, відповідальними за народні теорії наміру.

Див. також

Примітки
  1. Folk Psychology as a Theory (Stanford Encyclopedia of Philosophy). Plato.stanford.edu. Процитовано 1 лютого 2013.
  2. Malle, Bertram F.; Knobe, Joshua (1997-03). The Folk Concept of Intentionality. Journal of Experimental Social Psychology (англ.) 33 (2). с. 101–121. doi:10.1006/jesp.1996.1314. Процитовано 13 лютого 2022.
  3. Karniol, Rachel (1978). Children's use of intention cues in evaluating behavior.. Psychological Bulletin (англ.) 85 (1). с. 76–85. ISSN 1939-1455. doi:10.1037/0033-2909.85.1.76. Процитовано 13 лютого 2022.
  4. Piaget, Jean (4 липня 2013). THE CHILD'S CONCEPTION OF Physical CAUSALITY. doi:10.4324/9781315009636. Процитовано 13 лютого 2022.
  5. Malle, Bertram F.; Knobe, Joshua (1997-03). The Folk Concept of Intentionality. Journal of Experimental Social Psychology (англ.) 33 (2). с. 101–121. doi:10.1006/jesp.1996.1314. Процитовано 13 лютого 2022.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.