Нацугумо (1938)

Нацугумо (Natsugumo, яп. 夏雲) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні.

«Нацугумо»
夏雲
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець типу «Асасіо»
Держава прапора	Японія
Належність
Корабельня	верфі ВМФ у Сасебо
Замовлено	1934 фінансовий рік
Закладено	1 липня 1936
Спущено на воду	26 травня 1937
Введено в експлуатацію	10 лютого 1938
На службі	1938 – 1942
Загибель	12 жовтня 1942 потоплений при слідуванні від Гуадалканалу
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	2370
Довжина	118,3 м
Ширина	10,3 м
Осадка	3,7 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 3 парові котла
Потужність	51000 к.с. (38 МВт)
Швидкість	35 вузлів
Дальність плавання	5 700 миль (10 600 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж	230
Озброєння
Артилерія	6 (3×2) × 127-мм / 50 калібрів гармат
Торпедно-мінне озброєння	8 (2х4) × 610-мм торпедних апаратів, запас 16 торпед 36 глибинних бомб
Зенітне озброєння	4 (2х2) 25-мм гармати

12.10.45

Район потоплення «Нацугумо»

Корабель, який став сьомим серед есмінців типу «Асасіо», спорудили у 1938 році на верфі ВМФ у Сасебо.

На момент вступу Японії до Другої світової війни «Нацугумо» належав до 9-ї дивізії ескадрених міноносців, яка 29 листопада 1941-го прибула з Японії до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). 7 грудня «Нацугумо» вийшов у море, а 10 грудня разом зі ще 6 есмінцями та легким крейсером прикривав висадку десанту у Вігані на північно-західному узбережжі острова Лусон (перед доставкою головних сил до затоки Лінгайєн японці висадили на Філіппінах цілий ряд допоміжних десантів). Американська авіація атакувала загін та змогла потопити і пошкодити кілька суден та кораблів, проте «Нацугумо» не постраждав.

Починаючи з 22 грудня 1941-го «Нацугумо» приєднався до сил вторгнення до Лінгайєн, які здійснили висадку в ніч на 24 грудня. Разом зі ще 6 есмінцями та легким крейсером він прикривав 2-й транспортний загін, що включав 28 транспортів та рухався із Мако.

На початку січня 1942-го «Мінегумо» та два інші есмінця 9-ї дивізії була задіяні для прикриття десанту у Нідерландській Ост-Індії на острів Таракан – центр нафтовидобувної промисловості біля північно-східного завершення острова Борнео (всього у цій операції діяли 11 есмінців та 1 легкий крейсер). 6 січня транспорти з військами вийшли із порту Давао на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао (був захоплений японцями ще 20 грудня), а в ніч на 11 січня розпочалась висадка на Таракані.[1]   

21 січня 1942-го «Нацугумо» разом зі ще 8 есмінцями та легким крейсером розпочали прикриття конвою з десантом, який вийшов з Таракану для оволодіння Балікпапаном (ще один нафтовидобувної промисловості на східному узбережжі острова Борнео). На цей раз прикриття не впоралось із завданням і під час висадки в ніч з 23 на 24 січня транспорти були атаковані американськими есмінцями, яким вдалось потопити три судна. Втім, захоплення Балкіпапану пройшло успішно.

У першій декаді лютого 1942-го «Нацугумо» та ще чотири есмінці з Балікпапану прийняли певну участь у прикритті висадки в Макассарі, розташованому за п’ять сотень кілометрів на південний схід від Балікпапану на південно-західному півострові острова Целебес. Втім, можливо відзначити, що основний загін прикриття прямував разом з транспортними судами із протилежного напрямку, зі Старінг-Бей на південно-східному півострові Целебесу.

25 лютого 1942-го «Нацугумо» та ще 2 есмінця 9-ї дивізії задіяли для оволодіння островом Бавеан у центральній частині Яванського моря за півтори сотні кілометрів на північ від Сурабаї (головна база союзників на сході острова Ява). Можливо відзначити, що того ж дня японці нарешті успішно висадились на острові Балі за дві з половиною сотні кілометрів на південний схід від Сурабаї (за кілька діб до того така спроба була зірвана загоном союзних кораблів). Наближалась вирішальна атака на Яву, до якої вже рухався великий конвой транспортних суден з десантом. 27 – 28 лютого відбулись битви у Яванському морі, перемога японців у яких дозволила висадити десант на сході Яви у Крагані. Втім, незадовго до того «Нацугумо» та інший есмінець «Умікадзе» відокремились від основного загону для безпосередньої охорони транспортів та не взяли участі у битві.

1 березня 1942-го «Нацугумо» разом з «Мінегумо» атакував якусь ціль глибинними бомбами. Можливо, це був американський підводний човен «Перч», який того дня отримав пошкодження, а за дві доби був добитий есмінцями «Усіо» та «Садзанамі».[2] Втім, існує припущення що перші пошкодження «Перч» завдав есмінець «Амацукадзе».

Починаючи з 31 березня 1942-го «Нацугумо» разом зі ще 7 есмінцями та 3 легкими крейсерами прийняв участь у операції по оволодінню островом Різдва (три з половиною сотні кілометрів на південь від західної частини Яви). При цьому 1 квітня ворожий підводний човен торпедував легкий крейсер «Нака», який повів на буксирі інший легкий крейсер «Наторі». «Нацугумо» та «Мінегумо» забезпечували охорону зазначених крейсерів у їх переході до Сінгапура, якого загін досягнув 10 квітня.

12 – 20 квітня 1942-го «Нацугумо» прослідував з Сінгапуру до Йокосуки для короткочасного докового ремонту, а через кілька тижнів його задіяли у Мідвейській операції, під час якої він разом з 6 іншими есмінцями та легким крейсером входив до ескорту загону великих надводних кораблів адмірала Кондо, який складався зі 2 лінкорів та 4 важких крейсерів. Відомо, що після розгрому авіаносного з’єднання лінкори Кондо відправили в район Алеутських островів (у цьому архіпелазі японці зайняли кілька островів за єдиним задумом із атакою на Мідвей), звідки вони прибули до Японії 24 червня, тоді як важкі крейсери повернулись до Японських островів двома загонами 14 та 23 червня.

З 27 червня по 13 липня 1942-го «Нацугумо» ескортував сили флоту, які патрулювали на південний захід від Алеутських островів. У цей період сюди вийшов новий загін із 4 авіаносців, 3 важких та 3 легких крейсерів, для охорони яких залучили 15 есмінців.

19 – 25 липня 1942-го «Нацугумо» та ще один есмінець дивізії «Асагумо» супроводили на Трук (головна японська база у Океанії в центральній частині Каролінських островів) важкий крейсер «Тьокай», на якому прямував зі своїм штабом адмірал Гун'їті Мікава, призначений командувачем новим Восьмим флотом зі штаб-квартирою у Рабаулі. 28 липня «Тьокай» з тим же ескортом рушив далі на південь, проте 29 числа неподалік від островів Адміралтейства їх зустріли есмінці «Токіцукадзе» та «Хацукадзе», які й супроводили крейсер у Рабаул. Звільнені від ескортних обов’язків «Нацугумо» та «Асагумо» до 1 серпня здійснили транспортний рейс до Кваджелейна (Маршаллові острова), а 8 серпня прибули до Йокосуки.[3][4]

7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 11 серпня «Нацугумо» та ще 9 есмінців вирушили для ескорту великого загону надводних кораблів (включав 1 лінкор, 5 важких та 1 легкий крейсер, 1 гідроавіаносець), що вийшов із Йокосуки та 17 серпня прибув на атол Трук[5] у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 20 серпня з Труку в межах операції по проведенню конвою з великими підкріпленнями для Гуадалканалу вийшли кілька з’єднань з ескортом із численних есмінців. Втім, «Нацугумо» рушив лише 23 серпня, маючи завдання супроводжувати гідроавіаносець «Тітосе». 24 серпня відбулась битва авіаносних з’єднань біля східних Соломонових островів, під час якої «Тітосе» отримав значні пошкодженні. 25 – 28 серпня гідроавіаносець змогли довести до Трука (при цьому його вів на буксирі есмінець «Мінегумо»).

У вересні 1942-го «Нацугумо» охороняв сили флоту, які 9 числа вирушили для патрулювання в районі на північ від Соломонових островів та повернулись на Трук 23 вересня.

26 – 28 вересня 1942-го «Нацугумо» та інші есмінці 9-ї дивізії прослідували з Труку до Шортленда, де їх залучили для транспортних місій (доставка підкріплень та вантажів на швидкохідних есмінцях до району активних бойових дій стала типовою для японського флоту в кампанії на Соломонових островах). Вперше «Нацугумо» виходив до Гуадалканалу 2 жовтня, а 5 жовтня попрямував туди удруге. Під час виконання цього завдання від авіаудару отримав пошкодження есмінець «Мінегумо», після чого ««Нацугумо»» супроводжував його на Шортленд. 8 – 9 жовтня «Нацугумо» разом зі ще чотирма есмінцями та гідроавіансоцем «Ніссін» здійснив ще один рейс до Гуадалканалу.

11 жовтня 1942-го транспортна група із 2 гідроавіаносців та 6 есмінців, серед яких був і «Нацугумо», рушила у черговий рейс до Гуадалканалу. Під час розвантаження інший японський загін із 3 важких крейсерів та 2 есмінців вступив у невдале зіткнення з ворожими силами, відоме як бій біля мису Есперанс. Як наслідок, чотири есмінці транспортної групи отримали нові завдання по допомозі постраждалому загону: «Нацугумо» та «Асагумо» мали рухатись для супроводу важкого крейсера «Кінугаса», який після бою опинився один без супроводу, а «Муракумо» та «Сіраюкі» відрядили для порятунку вцілілих з важкого крейсера «Фурутака». Вдень 12 жовтня японські кораблі стали цілями для ворожої авіації, «Муракумо» отримав значні пошкодження і «Нацугумо» та «Асагумо» перенацілили для допомоги йому. У підсумку в районі за сім десятків кілометрів на північний захід від Гуадалканалу на «Нацугумо» унаслідок близького розриву авіабомби почалось стрімке надходженні води у корпус і менш ніж за годину есмінець затонув. 16 членів екіпажу загинуло, проте інші були врятовані «Асагумо»[6] (можливо відзначити, що «Муракумо» у підсумку був добитий «Сіраюкі»).