На все життя, що залишилося…

Цей фільм, випущений до 30-річчя Перемоги у Німецько-радянській війні, являє собою ремейк фільму «Поїзд милосердя» 1965 року. Він складається з чотирьох серій, що розповідають про фронтовий санітарний поїзд, який називають «поїздом милосердя». Чотири роки там рятують поранених. Тонка режисерська робота Петра Фоменка і хороше втілення акторами яскравих і точних образів медиків і пацієнтів відтворюють всі страшні відчуття кривавої війни, яка стараннями лікарів і медсестер стала милосердною для солдатів. Одним зі сценаристів фільму став Борис Вахтін, рідний син письменниці Віри Панової, автора літературної першооснови фільму.

Глядачі знайомляться з героями на самому початку фільму, коли комісар Данилов, проходячи по санітарному поїзду, заглядає в купе. При цьому проходять спогади комісара Данилова, молодої і чарівної Оленки Огородникової, доктора Бєлова про мирне, спокійне і, головне, щасливе життя. Коли з'являється звістка про початок війни, комісар Данилов формує потяг і підбирає персонал.

У другій серії з'являються нові герої — тяжкопоранені солдати, які зберегли після численних операцій і ампутацій надію і оптимізм — їх більшість, вони не впали у відчай і продовжують жити і радіти життю. На їх фоні виділяється трагічний персонаж Жигалова — морський офіцер, який не хоче жити калікою. В купе оптимістів яскраво виділяється паралізований молодший лейтенант Крамін (його грає Валентин Гафт), який частенько повторює слівце «чарівно», що мимоволі залишається в пам'яті глядачів. Зустріч Краміна з дружиною стала однією з найяскравіших сцен картини.

Третя серія оповідає про важкі військові будні медиків, які розбавлені кількома веселими і цікавими епізодами — про курника на колесах, великими і невеликими романами (Юлії Дмитрівни, старшої медсестри, з доктором Супруговим, медсестри Фаїни з Низвецьким). Все це доповнюється трагічними вставками про сумні події в житті багатьох героїв і їхніх сімей, різкі трагічні повороти в їхніх долях. На цьому тлі виділяється епізод, коли Данилов дізнається про загибель дружини і дочки Бєлова в обложеному Ленінграді восени 1941 року.

Четверта серія розповідає про те, якими гіркими для головних героїв виявилися дні напередодні Перемоги. Оленка Огородникова дізнається, що Даня, якого вона любила, одружився з іншою. Бєлов, опинившись нарешті в своєму улюбленому місті, Ленінграді, на місці свого будинку бачить одні руїни. Юлія Дмитрівна зрозуміє справжню сутність спочатку коханого нею Супругова в епізоді з невеликим скромним пайком.

Однак всі ці труднощі, великі і маленькі прикрощі в житті головних героїв будуть закриті почуттям надії, радістю спільної справи в ім'я Перемоги, і на все життя невеликий поїзд милосердя стане цілющим бальзамом для душ, які зіткнулися з ним.

• Сценарій: Борис Вахтін, Петро Фоменко
• Режисер-постановник — Петро Фоменко
• Оператор-постановник — В'ячеслав Бабенков
• Художники-постановники: Володимир Лебедєв, Микола Субботін, Генрієтта Джагізян
• Композитор — Веніамін Баснер
• Звукооператор — Моріс Вендров
• Монтаж: Лідія Денисова, Лариса Нестерова
• Виконання пісень: Петро Фоменко і Таїсія Калинченко
• Автори слів пісні: Борис Вахтін, Петро Фоменко

• На все життя, що залишилося… на сайті IMDb (англ.)