Неділько Всеволод Якович
Все́волод Я́кович Неді́лько (народився 26 квітня 1925 станція Сахновщина Сахновщинського району Харківської області — помер 11 квітня 2002, український літературознавець, кандидат педагогічних наук, доцент. Автор багатьох підручників.
Зробив значний внесок у розбудову шкільництва в Україні, в наукове осмислення книги для дітей як однієї з визначальних культурних ланок творення суспільства.[1]
Життєпис
Учасник Німецько-радянської війни.
Закінчив Київський університет (1957).
Учителював у середніх навчальних закладах м. Києва.
У Київському університеті працював у 1961—1991: заступником начальника навчальної частини університету, викладачем, старшим викладачем, з 1976-го — доцент кафедри історії української літератури філологічного факультету.
Кандидатська дисертація «Педагогічні основи та система методів факультативних занять з української літератури в середній школі (на матеріалах шкіл УРСР)» (1972).
Читав нормативний курс і спецкурси з історії української літератури ХХ ст., курс методики викладання української літератури в середній школі, керував педагогічною практикою студентів факультету філології.
Досліджував історію української літератури ХХ ст., розробляв питання методики викладання української літератури в середній школі.
Відзнаки
Нагороджений почесним знаком «Відмінник освіти», медалями.
Праці
Автор підручників, посібників, методичних праць. Укладач хрестоматії творів, нововведених до шкільної програми «Дніпрова хвиля».
Основні праці:
- Тема дружби народів в українській радянській літературі. Київ, 1972;
- Методика викладання української літератури в середній школі. Київ, 1978;
- Обрії літератури для дітей та юнацтва. К., 1979;
- Нові імена в програмі з української літератури. Київ, 1993 (у співавторстві);
- Елементи теорії літератури. Київ, 1994.
Примітки
Посилання
- Неділько Всеволод Якович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 511.
- Г. О. Бандура (11 листопада 2013). Неділько Всеволод Якович. Процитовано 14 лютого 2017.