Ненсі Гаркнесс Лав
Не́нсі Га́ркнесс Лав (14 лютого 1914 — 22 жовтня 1976, англ. Nancy Harkness Love, при народженні Ганна Лінкольн Гаркнесс, англ. Hannah Lincoln Harkness) — американська льотчиця, військовий пілот Другої світової війни.
Народилася в Гаутоні, штат Мічиган, 14 лютого 1914 року в родині заможного лікаря. З дитинства цікавилася авіацією, в 16 років здійснила свій перший політ та отримала ліцензію пілота.
Закінчила Мілтонівську академію, штат Массачусетс, та Коледж Вессера, штат Нью-Йорк. Через своє заповзяття та неспокійну вдачу після першого курсу навчання, у 1932 році, отримала прізвисько «Новачок у небі!» (англ. The Flying Freshman!).
Під час навчання у Вессері заробляла, влаштовуючи польоти на літаку, який орендувала на сусідньому аеродромі.
У травні 1940 р., після початку Другої світової війни, Лав підібрала 49 жінок-льотчиць та звернулася до керівництва повітряних сил із пропозицією створити спеціальний авіаційний корпус із досвідчених пілотів-учасників довоєнних змагань (кожен льотчик мав понад 1000 годин нальоту). За задумом Ненсі Гаркнесс Лав, жінки-льотчиці мали доставляти літаки до військових баз після випуску їх з заводів. План було відхилено через заборону використання жінок у підрозділах, якими не командують жінки-офіцери.
Довоєнне життя
1936 р. Гаркнесс одружилася із авіапілотом, майором-резервістом Робертом М. Лавом, та разом із чоловіком заснувала в Бостоні власну авіаційну компанію Inter City Aviation.
У 1936—1937 роках Ненсі Гаркнесс Лав брала участь у національних змаганнях з повітряних перегонів, у Лос-Анджелесі та Детройті (друге місце).
У 1937—1938 роках Ненсі працювала в Gwinn Air Car Company льотчиком-випробувачем. Разом із відомим пілотом Френком Хоуком вона випробовувала різні модифікації нових літаків. Серед інновацій були літаки із триколісним шасі, які згодом стали основним стандартом для більшості повітряних суден.
Друга світова війна
На початку 1942 року Роберт Лав був призваний до армії. 11 березня Ненсі переїхала до місця служби чоловіка, у Вашингтон, де була прийнята на роботу як цивільний службовець до Управління повітряних операція. Ще за кілька місяців вона почала працювати пілотом з перегону транспортних літаків.
Відмінними навичками пілотування Ненсі Гаркнесс Лав зацікавився командир дивізії полковник Вільям Таннер, який дослухався до пропозиції льотчиці використовувати жінок у повітряних силах. Проте новий план також був відхилений вищим командуванням. Але полковник Таннер призначив Лав керівником особливого підрозділу власної дивізії, до якого протягом кількох місяців було залучено 29 пілотів-жінок. У вересні 1942 року перші пілоти-жінки почали переганяти літаки зі штату Делавер.
Із 1942 по червень 1943 року Ненсі Гаркнесс Лав командувала чотирма ескадрильями: в Техасі, Делавері, Мичігані та Каліфорнії.
5 серпня 1943 року підрозділи жінок-пілотів було об'єднано у Women Airforce Service Pilots (WASP), під керівництвом Ненсі Лав. Жінки опанували велику кількість моделей літаків. Сама Лав мала ліцензії на управління 19 типами військових повітряних суден, у тому числі новітні Douglas C-54 Skymaster, B-25 Mitchell, Boeing B-17 Flying Fortress, P-51 Mustang.
До кінця війни Ненсі Гаркнесс Лав працювала над удосконаленням управління військо-повітряними підрозділами.
Повоєнний період
Наприкінці Другої світової війни Ненсі Гаркнесс Лав отримала відзнаку за підготовку понад 300 жінок-пілотів новітніх військових літаків.
Після війни в родині Ненсі та Роберта Лавів народилося троє дочок, але Ненсі продовжувала працювати в авіаційній промисловості, а також в організаціях, які опікувалися жінками-ветеранами війни.
Після створення у США військово-повітряних сил (1948 р.) Ненсі Лав було присвоєно звання підполковника ВПС запасу.
Ненсі Гаркнесс Лав померла у віці 62 років (1976), не дочекавшись усього трьох років до того, коли на дійсну військову службу у ВПС почали приймати жінок.
В аеропорту округа Нью-Касл, штат Делавер, Ненсі Лав установлено статую-пам'ятник. Ім'я визначної льотчиці внесене до жіночого Залу слави штату Мічиган (1997) та до Національного авіаційного залу слави в Дайтоні, Огайо (2005).