Нескінченна гра (оповідання)
Нескінченна гра (англ. The Immortal Game) — оповідання Пола Андерсона надрукуване 1954 року (в СРСР перекладене Б. Антоновим як "Бесконечная игра", 9 сторінок).
"Безсмертна партія" Пола Андерсона
Сюжет оповідання побудований на ході партії Адольф Андерсен — Ліонель Кізерицький з точки зору однієї з фігур, чорного слона (англ. відповідник — bishop, єпископ). Розвиток сюжету дозволяє вважати оповідання передвісником течії кіберпанк. Головний герой Рогард усвідомлює повторюваність історії, до якої він причетний, але не спроможний запобігти розв'язці (перемозі білих) гине разом з усіма, щоб знову згодом почати безсмертну партію. Фінал оповідання знайомить нас з інженером, який створив ботів здатних до відчуттів та самосвідомості, але контрольованих колективним розумом (Закон).
Ситуація головного героя (шахової фігури) робить зрозумілою та драматично насиченою гру слів у назві твору (обидва переклади— "Нескінчена гра" та "Безсмертна партія"— правомірні).
Значення твору
Це — один з найбільш ранніх творів, лейтмотивом яких є тема віртуальної реальності. Деякі елементи сюжетної лінії багаторазово будуть використані наступними авторами. Порівняти:
- Художній фільм "Нірвана"
- "Бесконечная игра-2" Драко (Джордж) Локхард