Новий лібертаріанський маніфест

Маніфест піддався систематичній критиці в чотирьох частинах з боку відомого економіста австрійської школи і теоретика анархо-капіталізму Мюррея Ротбарда, одного з основних попередників роботи Конкіна. Висловлену в маніфесті ідею про те, що наймана праця є небажаною і повинна зникнути, Ротбард назвав абсурдною, зазначивши, що промислове виробництво не зможе існувати тільки за рахунок запрошення незалежних підрядників, через надмірно високі в даному випадку трансакційні витрати. Ротбард також зауважив, що немає ніякої необхідності кожному найманому працівнику викуповувати засоби виробництва в свою власність, якщо для нього вигідніше працювати на власності роботодавця-капіталіста. Також Ротбарду здавалося малоймовірним, що чорний ринок зможе скласти реальну конкуренцію білому ринку в сфері надання таких товарів як автомобілі, сталь, цемент, які мають меншу вартість і куди більш невигідніші для контрабандної торгівлі ніж дорогоцінні камені, золото, наркотики і тому подібного. Ротбард вважав, що чорний ринок в будь-якому випадку неефективний як засіб повалення авторитарного режиму, і можливо навіть економічно підтримує існування нездатних по-іншому забезпечити себе систем, таких як Радянський Союз.[2] Однак, Ротбард висловив і кілька позитивних зауважень, сказавши, що «робота Конкіна безперечно заслуговує на увагу, хоча б тому, що нам потрібно більше поліцентризму в русі; а Конкін струшує за шкірку загрузлих в своєму бездумному самозаспокоєнню партократів. Але головне, тому, що він глибоко піклується про свободу і може захищати її словом і на листі, а ці якості дуже рідко зустрічаються в сучасному ліберальному русі». На критику Ротбарда була відповідь з боку Конкіна.[3]

Лібертаріанець Роберт Лефевр вітав цю роботу як «найбільш послідовну в цілях та методах» і стверджував, що «вона заслуговує на те, щоб мати вплив, і буде мати вплив на багатьох "старих лівих"».