Новий лібертаріанський маніфест

«Новий лібертаріанська маніфест» ( англ. New Libertarian Manifesto) — це фундаментальна праця по філософії агоризму американського політичного філософа Семюеля Едварда Конкіна III, в якій він виклав своє бачення функціонування майбутнього лібертаріанського (вільного) суспільства, а також приклади існуючих сірого і чорного ринків. У роботі міститься критика використання силових чи політичних (тобто протестних або легальних акцій зі зміни державних норм) методів для побудови вільного суспільства на користь використання неполітичних і неелекторальних стратегій. І головне, Конкін описує основну стратегію ліквідації держави за допомогою чорного ринку, відому як контрекономіка.

«Новий лібертаріанський маніфест»
Обгортка до книги
Автор Семюель Едвард Конкін
Мова англійська
Жанр Маніфест
Видавництво Anarchosamizdat Press
Видано 1980 рік
Тип носія Книга
Сторінок 104
ISBN 978-1-62154-749-5; 978-0-9777649-2-1 (англ.)

Маніфест планувалося опублікувати в 1975 році, але довелося чекати трохи довше. Він був опублікований на чорному ринку, без надання копії в Бібліотеку Конгресу. Маніфест вперше було видано «Anarchosamizdat Press» в жовтні 1980 року, а згодом був перевиданий «Koman Publishing Co.» в лютому 1983 року і «KoPubCo» в 2006 році. Після того як були розпродані тисячі «звичайних» примірників і ще 1500 «покращених», Конкін назвав свою роботу «чорноринковим бестселером».[1]

У 2012 році видавництвом «Anarchosamizdat Press» було випущено перше видання російською мовою (ISBN 978-1-62154-749-5).

Відгуки

Мюррей Ротбард

Маніфест піддався систематичній критиці в чотирьох частинах з боку відомого економіста австрійської школи і теоретика анархо-капіталізму Мюррея Ротбарда, одного з основних попередників роботи Конкіна. Висловлену в маніфесті ідею про те, що наймана праця є небажаною і повинна зникнути, Ротбард назвав абсурдною, зазначивши, що промислове виробництво не зможе існувати тільки за рахунок запрошення незалежних підрядників, через надмірно високі в даному випадку трансакційні витрати. Ротбард також зауважив, що немає ніякої необхідності кожному найманому працівнику викуповувати засоби виробництва в свою власність, якщо для нього вигідніше працювати на власності роботодавця-капіталіста. Також Ротбарду здавалося малоймовірним, що чорний ринок зможе скласти реальну конкуренцію білому ринку в сфері надання таких товарів як автомобілі, сталь, цемент, які мають меншу вартість і куди більш невигідніші для контрабандної торгівлі ніж дорогоцінні камені, золото, наркотики і тому подібного. Ротбард вважав, що чорний ринок в будь-якому випадку неефективний як засіб повалення авторитарного режиму, і можливо навіть економічно підтримує існування нездатних по-іншому забезпечити себе систем, таких як Радянський Союз.[2] Однак, Ротбард висловив і кілька позитивних зауважень, сказавши, що «робота Конкіна безперечно заслуговує на увагу, хоча б тому, що нам потрібно більше поліцентризму в русі; а Конкін струшує за шкірку загрузлих в своєму бездумному самозаспокоєнню партократів. Але головне, тому, що він глибоко піклується про свободу і може захищати її словом і на листі, а ці якості дуже рідко зустрічаються в сучасному ліберальному русі». На критику Ротбарда була відповідь з боку Конкіна.[3]

Інші

Лібертаріанець Роберт Лефевр вітав цю роботу як «найбільш послідовну в цілях та методах» і стверджував, що «вона заслуговує на те, щоб мати вплив, і буде мати вплив на багатьох "старих лівих"».

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.