Норман Бейтс

Смерть батька, яку пережив Норман у дитинстві, надзвичайно сильно відобразилась на його психіці. Він став замкненим, почував себе в безпеці лише поруч зі своєю матір'ю. Коли вона знайшла собі нового чоловіка, Норман через ревнощі, яка перейшла на стадію нав'язливого психозу, отруїв обидвох. Не бажаючи миритись зі смертю матері він висушив її тіло й зробив з нього мумію.

Крайній ступінь агресивності вступив у симбіоз із експресивним маніакальним марнославством. Він почав спілкуватися з трупом матері, ніби вона була жива. Він одягав та годував труп, поступово віддаючи частину своєї свідомості трупові матері. В результаті висушений труп став захоплювати думки та почуття Нормана Бейтса. Іноді він дійсно перетворювався на свою матір (суто психологічно) й імітував її життя. Цей психологічний феномен психологи називають «роздвоєння особистості», одним з видів шизофренії.

Норман Бейтс став потенційно небезпечним для оточуючих, оскільки його «материнська» половина була жорстокою та безпощадною.

Бейтса заарештували після вбивства молодої жінки на ім'я Мері Крейн (в фільмі - Меріон) та Мілтона Арбаґаста, приватного детектива, який розслідував зникнення Мері. Бейтса було оголошено навіженим та відіслано до виправного закладу, де він врешті втратив свою початкову психологічну рівновагу й повністю переродився у свою матір.

За 20 років Нормана випускають з лікарні й визнають повністю здоровим, а попередні вбивства списують з нього. Коли Норман повернувся назад до будинку матері, його починають мучити галюцинації, пов'язані з його матір'ю. Крім того, хтось починає активно вбивати мешканців мотелю. При цьому почерк вбивці повністю відповідає почеркові самого Нормана. Як виявляється пізніше, вбивства було виконано з ціллю підставити Нормана. За офіційними даними вбивцями були сестра Мері Крейн - Лайла та її донька, але насправді вбивства було здійснено Емоою Спул - сестрою матері Нормана. При цьому Емма стверджує, що вона і є справжньою матір'ю Нормана. Дізнавшися про це, він вбиває Емму й робить з неї опудало нової матері. Таким чином хвороба Нормана відновлюється.

Певний час Норман продовжує жити як й раніше: керує мотелем та живе під гнітом «матері». При цьому жорстка материнська сторона продовжує серію вбивств. Так триває доти, доки журналістка Трейсі Венабл не викриває маніяка й Нормана знову поміщають в лікарню для душевнохворих.

Під час лікування в лікарні Норман знайомиться з медсестрою Конні, яка пізніше стає його дружиною. Нормана визнають здоровим та виписують з лікарні, він починає мирно жити з дружиною. Але ідилія руйнується, коли Норман дізнається, що його дружина завагітніла. Побоюючись, що його дитина буде мати такі ж психічні відхилення, як в нього самого, Норман вирішує вбити дружину. Він привозить її в будинок матері й, вже готовий вбити її, зупиняється. Конні переконує його, що з її дитиною все буде гаразд, й він її відпускає. Після цього норман вирішує спалити будинок матері й, незважаючи на численні галюцинації попередніх жертв, включно й власної матері, виконує свій план. Будинок згорає, труп матері лишається під уламками, а сам Норман остаточно виліковується.

Але «книжкова» біографія Нормана відрізняється від біографії в фільмі. Після того, як його заарештовують за підозрою у вбивстві Мері Крейн, Норман продовжує залишатися в лікарні. Він «частково» виліковується, але його психіка була порушена остаточно. Вбивши монахиню та перевдягнувшися в її одяг, він тікає, але незабаром потрапляє в аварію та згорає в машині. Його «справу» продовжує особистий психіатр Нормана — Адам Клейборн.

Характеристика Бейтса в романі та фільмові відрізняються в деяких ключових областях. В романі Бейтсові близько 45 років, він страждає від надлишкової ваги, некрасивий та психологічно неврівноважений. Також він стає матір'ю після вживання алкоголю. До того ж, можна помітити його маніакальність навіть у моменти його нормального стану.

В фільмові Бейтсу близько 25 років, він високий, стрункий та красивий. Але він й сам не підозрює, що час від часу стає матір'ю (як й у «книжковій» версії), до того ж він психічно врівноважений. Але в той самий час він несміливий, боїться гніву своєї матері, невпевнений. Вміє грати на фортепіано.

До початку другої частини фільму Норман виліковується й визнається осудним, що йому подобається. Він намагався вести спокійний штиб життя, але нова хвиля вбивств повільно пробудила в ньому образ матері, що знову перетворило його на маніяка. Звідси можна зробити висновок, що Норман сам є жертвою своєї деспотичної матері й не винен у вбивствах, що відбулись. Також в четвертій частині можна виразно помітити каяття головного героя та його бажання позбутися матері.

Далі наводиться перелік жертв за хронологією франчизи «Психо»:

Ентоні Перкінс зіграв у фільмі 1960 року Альфреда Хічкока, а також в трьох його продовженнях. Крім того, він зіграв Нормана Бейтса у фільмі 1990 року. Вінс Вон зіграв Бейтса в рімейкові Ґаса Ван Сента 1998 року («Психоз»), а Курт Пол взяв на себе цю роль у «Мотелі Бейтса». Генрі Томас зіграв Бейтса у «Психо 4: На початку».

Норман Бейтс займає другу за значимістю позицію в перелікові злодіїв Американського інституту кіномистецтва серед 100 найкращих героїв і лиходіїв за версією AFI[4] після Ґаннібала Лектера.

• Стаття про прототип Нормана Бейтса
• «Норман Бейтс» (англ.) на сайті Internet Movie Database