Носов Іван Петрович

Народився у травні 1888 року в передмісті Нижнього Новгороду в родині робітника. У 1900 році закінчив сільську школу в селі Сіуха Нижньогородського повіту. У червні — жовтні 1900 р. — пастух в селі Борисово Нижньогородського повіту.

У жовтні 1900 — 1903 р. — хлопчик у лабораторії, у 1903—1904 роках — кочегар, у 1905—1907 роках — мастильник Нижньогородського хімічного заводу «Салолін».

Член РСДРП з 1905 року. Учасник Революції 1905—1907 років в Нижньому Новгороді.

У 1908 — лютому 1913 р. — помічник машиніста Нижньогородського хімічного заводу «Салолін». У лютому 1913 — жовтні 1914 р. — машиніст хімічного заводу «Салолін» у місті Санкт-Петербурзі.

У жовтні 1914 році був призваний у російську армію. У листопаді 1914 — серпні 1917 р. — шофер-механік автомобільної роти Південно-Західного фронту. Учасник Першої світової війни. Після Лютневої революції 1917 року — голова солдатського комітету в 5-му кавалерійскому корпусі 8-ї армії.

У грудні 1917 — березні 1918 р. — машиніст Нижньогородського хімічного заводу «Салолін», голова заводського комітету РСДРП(б).

У березні — вересні 1918 р. — завідувач організаційного відділу Нижньогородської губернської ради народного господарства (губраднаргоспу).

У вересні 1918 — червні 1919 р. — член Васильсурського революційного комітету, товариш голови Васильсурського повітового виконкому, голова Васильсурської повітової надзвичайної комісії (ЧК), голова Васильсурського повітового комітету РКП(б) Нижньогородської губернії. У червні — грудні 1919 р. — голова виконавчого комітету Семеновської повітової Ради, секретар Семеновського повітового комітету РКП(б) Нижньогородської губернії.

У грудні 1919 — травні 1920 р. — голова Олексіївського революційного комітету Воронезької губернії, секретар Організаційного бюро Воронезького губернського комітету РКП(б). У травні 1920 — червні 1921 р. — секретар (у березні — червні 1921 року — відповідальний секретар) Воронезького губернського комітету РКП(б). У червні — листопаді 1921 р. — секретар Пермського губернського комітету РКП(б).

У листопаді 1921 — червні 1922 р. — відповідальний секретар Феодосійського окружного комітету РКП(б) Кримської АРСР. У червні 1922 — травні 1924 р. — відповідальний секретар Севастопольського окружного (з 1923 року — районного) комітету РКП(б) Кримської АРСР.

16 травня 1924 — червень 1925 — відповідальний секретар Кримського обласного комітету РКП(б).

У червні 1925 — 5 липня 1929 — відповідальний секретар Тверського обласного комітету ВКП(б). Одночасно, 9 травня — 5 липня 1929 — голова Організаційного комітету ВКП(б) по Тверському округу.

У червні 1929 — січні 1930 р. — відповідальний секретар Московського окружного комітету ВКП(б). У лютому 1930 — грудні 1931 р. — секретар Московського обласного комітету ВКП(б).

У січні 1932 — серпні 1937 р. — 1-й секретар Івановського Промислового (Івановського) обласного комітету ВКП(б).

Делегат VIII-го, X-го, XII-го, XIII-го, XIV-го, XV-го, XVI-го і XVII-го з'їздів партії; на XIII-му з'їзді обирався членом ЦКК, на XIV-му і XV-му — кандидатом в член ЦК, на XVI-му і XVII-му — членом ЦК ВКП (б). Член ВЦВК і ЦВК СРСР багатьох скликань.

У серпні 1937 року знятий з поста і 26 серпня 1937 року заарештований. Постановою пленуму ЦК ВКП (б) від 11—12 жовтня 1937 року виведений зі складу ЦК[1]. Засуджений до смертної кари. Розстріляний 27 листопада 1937 року. 26 листопада 1955 року реабілітований і 29 лютого 1956 року посмертно відновлений у партії[2].

• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016. (рос.)
• Носов Иван Петрович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)
• Велика радянська енциклопедія.