Ніккай-Мару

Ніккай-Мару спорудили в 1938 році на верфі Uraga Dock на замовлення компанії Nissan Kisen.[1]

16 листопада 1940-го Ніккай-Мару реквізували для потреб Імперського флоту Японії. З 16 грудня 1940 по 14 січня 1941 судно на верфі at Asano Steel K.K. Shipyard у Цурумі пройшло модернізацію у канонерський човен. На кораблі встановили 120-мм гармати і 13-мм зенітні кулемети, крім того, він  міг використовувати глибинні бомби.

Протягом 1941-го Ніккай-Мару діяв у підмандатній Мікронезії, де ще до війни на атолі Трук (східні Каролінські острови) створили потужну базу японського ВМФ.

7 – 10 січня 1942-го судно перейшло з Труку до нещодавно захопленого острова Гуам (Маріанські острови). Тут конвой транспортів прийняв на борт 144-й піхотний полк для подальшого десанту в Рабаул на острові Нова Британія (архіпелаг Бісмарка). 14 січня конвой полишив Гуам, при цьому Ніккай-Мару та ще один переобладнаний канонерський човен Сейкай-Мару, а також переобладнані мисливці за підводними човнами Тоши-Мару №5 і Тама-Мару №8 ескортували третій ешелон.

Ввечері 22 січня конвой досяг Рабаулу та в перші години наступної доби здійснив висадку (в подальшому саме тут буде створена головна передова база, з якої кілька років провадитимуться операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї).

26 – 28 січня 1942-го на Рабаул здійснили кілька авіанальотів, проте Ніккай-Мару не постраждав, а 30 – 31 січня виходив з бази для патрулювання.

Далі протягом лютого корабель здійснив кілька рейсів до району Грін-Айленд, звідки доправляв до Рабаулу питну воду. Також він провадив патрулювання в околицях бази, що з березня стало основним видом його служби.

У середині квітня судно вирішили задіяти у запланованій операції з оволодіння Порт-Морсбі на Новій Гвінеї та створення баз на Соломонових островах. В кінці місяця Ніккай-Мару прийняв на борт будівельні матеріали, призначені для створення передової бази гідролітаків, та понад сотню будівельних робітників. 26 – 28 квітня він разом з іншим переобладнаним канонерським човном Сейкай-Мару здійснив перехід до якірної стоянки Шортленд (прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль), де провів розвантаження та висадку будівельників, а 6 травня прийняв на борт пасажирів та попрямував до острова Тулагі на сході Соломонових островів (в протоці на північ від Гуадалканалу). 8 травня Ніккай-Мару прибув до Тулагі і тієї ж доби вирушив до Рабаулу, якого досягнув надвечір 11 травня.

Наступним його завданням було слідувати на острів Дебойне (Панаеаті) в архіпелазі Луїзіади біля південно-східного завершення Нової Гвінеї, звідки він мав супроводити танкер Хойо-Мару (на Дебойне також узялись за створення передової бази гідролітаків, проте після битви у Кораловому морі плани висадки в Порт-Морсбі відмінили, а разом з тим відізвали і сили з Луїзіад).

З середини травня 1942-го Ніккай-Мару провадив патрулювання у околицях Рабаулу, а 3 червня вирушив до Японії та 16 червня прибув до Йокосуки, де з 18 червня по 11 липня прийшов ремонт на місцевій верфі ВМС.

26 липня 1942-го Ніккай-Мару вийшов з Йокосуки маю чи на буксирі напівзанурювану водяну баржу Kosho №4008. 26 липня корабель прибув на Трук, а 31 липня вирушив далі на південь.

5 серпня Ніккай-Мару досягнув бухти Массава на острові Нова Британія, де знаходились гарні джерела прісної води. Тут він передав приведену на буксирі баржу та того ж дня перейшов до Рабаулу для розвантаження.

До початку червня 1943-го човен здійснив десятки виходів з Рабаулу для патрулювання підходів, витрачаючи на один 2 – 3 доби. Одного разу, з 25 по 28 серпня 1942-го, він здійснив круговий рейс для доставки вантажу на якірну стоянку Шортленд (на той час вже почалась битва за Гуадалканал, і на Шортленді відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів).

20 червня – 11 липня 1943-го Ніккай-Мару здійснив перехід до Йокосуки, ескортуючи конвой наразі неідентифікованих суден. Після цього корабель пройшов ремонт, а 25 липня у складі конвою №3725 вирушив на Трук, якого досягнув на початку серпня. 16 серпня Ніккай-Мару вже прибув назад до Рабаулу.

27 серпня 1943-го корабель перейшов до Кавієнгу (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія). Тут 16 вересня він зазнав пошкоджень від підриву на міні (а от переобладнаний канонерський човен Сейкай-Мару затонув з тих саме причин).

1 жовтня Ніккай-Мару перекласифікували з канонерського човна у допоміжний транспорт ВМФ.

В якийсь момент Ніккай-Мару перейшло з Кавієнгу до Рабаулу, звідки 10 листопада рушило у супроводі тральщика W-28 як єдине судно конвою №2101. Втім, того ж дня воно сіло на мілину, звідки було зняте через дві доби за допомогою допоміжного мисливця за підводними човнами CHa-23 та транспорту Хаясакі. 13 листопада Ніккай-Мару повернулось до Рабаулу.

23 листопада судно вийшло з Рабаула у складі конвою на Трук, маючи завдання у підсумку прослідувати далі до Японії. У другій половині дня 26 листопада в районі за п’ять сотень кілометрів на південний захід від Труку підводний човен Ray випустив по конвою 6 торпед, 4 із яких влучили у Ніккай-Мару. Судно розломилось на кілька частин та затонуло протягом трьох хвилин.[2]