Ніколаєнко Леонід Миколайович

Леонід Миколайович Ніколаєнко (нар. 11 травня 1957, Миколаїв, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник, пізніше — тренер.

Леонід Ніколаєнко
Леонід Ніколаєнко
Особисті дані
Повне ім'я Леонід Миколайович
Ніколаєнко
Народження 11 травня 1957(1957-05-11) (64 роки)
  Миколаїв, СРСР
Зріст 179 см
Вага 73 кг
Громадянство  Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1967—1974 «Суднобудівник»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1974—1975 «Зоря» (Л) 0(0)
1976—1977 СКА (О) 51(2)
1977—1979 ЦСКА (М) 56(1)
1980—1981 СКА (О) 84(2)
1982—1984 «Іскра» (С) 113(7)
1985—1986 ЦСКА (М) 68(3)
1993—1995 «Евіс»/«Миколаїв» 1(0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1998 «Миколаїв»в.о.
2000—2004 «Водник» (М)
200?—20?? Агросвіт (Новопетрівка)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Працював у федерації футболу Миколаївської області. Інспектував матчі чемпіонату області.

Нині перебуває на пенсії та викладає фізкультуру у Київській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №62. [1]

Кар'єра гравця

Футболом почав займатися в 10-річному віці у ДЮСШ міста Миколаєва. Перший тренер - С.В. Байда. Викликався до юнацької збірної УРСР. Після завершення навчання тренер рекомендував Леоніда в «дубль» ворошиловградської «Зорі». У 1976 році був призваний на військову службу, яку проходив в одеському СКА. Через півтора року під час першості Збройних Сил був помічений тренером московського ЦСКА Всеволодом Бобровим і запрошений в столичну команду. У 19 років дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР в грі з «Араратом».

Коли армійську команду очолив Базилевич, Ніколаєнко втратив місце в складі і перейшов у смоленську «Іскру». У 1985 році тренер Юрій Морозов повернув Ніколаєнка в ЦСКА. Московська команда, яка на той момент втратила місце у вищому дивізіоні, боролася за підвищення в класі. У перший сезон «армійці» посіли друге місце в турнірі, але в перехідному турнірі виявилися слабшими, ніж «Чорноморець» та «Нефтчі». З другої спроби, завоювавши малі золоті медалі чемпіонів СРСР, ЦСКА повернув собі місце у вищій лізі. Після досягнення поставленої мети керівництво клубу взяло курс на омолодження складу, й ветеран Ніколаєнко поїхав в Угорщину, де виступав за команду ПГВ. Після звільнення з військової служби, повернувся до рідного міста. В 1993 році виступав за другу команду миколаївського «Евіса», а також в аматорському клубі «Меркурій» (Первомайськ)

Єдиний матч за команду рідного міста зіграв 18 листопада 1994 року, в якій і завершив кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри футболіста розпочав тренерську діяльність. З 1997 по 1999 році працював у тренерському штабі, а в 1998 році був виконувачем обов'язків головного тренера СК «Миколаїв»[2]. З 2000 по 2004 роки очолював клуб «Водник» (Миколаїв), після чого тренував аматорський клуб Агросвіт (Новопетрівка). Після чого працював інспектором федерації футболу Миколаївської області на матчах чемпіонату області[3].

Досягнення

Як гравця
ЦСКА (Москва)

Як тренера
Водник (Миколаїв)

Індивідуальні
  • Титул Майстра спорту СРСР: 1978

Примітки
  1. Сайт school62.kiev.ua не настроен на сервере. school62.kiev.ua. Процитовано 13 травня 2019.
  2. Леонід Миколайович Ніколаєнко як тренер
  3. ЛЕОНІДУ НІКОЛАЄНКУ - 50!

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.