Нікола Джурішич

Джурішич народився у місті Сень, на узбережжі північно-західної Хорватії.

Перші згадки про нього датуються в 1522 р. де він згадується офіцером габсбурзьких військ Фердинанда I, розміщених у хорватських фортах для захисту від вторгнення Османської імперії під час планів Сулеймана I захопити Відень. Десь між 1522 і 1526 рр. він став лицарем.

Після битви при Мохачі в 1526 році король зробив його верховним командувачем збройних сил які захищали кордони (supremus capitaneus, Veldhauptmann unseres Kriegsfolks ширший Туркен). Джурішич, у свою чергу, допоміг Фердинанду Габсбургзькому стати королем Хорватії під час проведення виборів 1527 р. у Цетині. У 1530 був відправлений до Константинополя для переговорів з османами для мирної угоди.

У 1532 році капітан Нікола Джурішич захищав малий прикордонний форт Кьосег командуючи загоном лише 700—800 хорватськими солдатами без гармат і кількома рушницями запобіг просуванню турецької армії чисельністю у 120 000—140 000 солдатів в бік Відня.

Є дві версії тієї легендарної битви: За однією з них, після того як Сулейман I повів армію в 140 тис. до Відня Нікола Джурішич та його 800 хорватських ратників відповідали на заклики імператора Габсбургів захищати місто. Проїжджаючи через західну Угорщину, хорвати побачили безпорадних жінок і дітей у малому форті Кьосег і вирішили захистити їх. Форт був на шляху до Відня, тому Сулейман I напав, і після триденної битви Джурішич написав: "… Я і 89 моїх лицарів втомилися, запасів також мало. Якщо ми витримаймо ще один день, це буде диво… "Перед кінцевою битвою жінки та діти дві години молилися до святого Мартіна, і після цього фінальний бій розпочався. Після десяти хвилин битви турки відступили зі словами що побачили полум'яного лицаря з вогняним мечем.

Згідно з іншою версією місту запропонували умови номінальної капітуляції. Єдиними османами яким дозволяється увійти до замку має бути лексема що підніме турецький прапор. Сулейман відступив після приходу серпневих дощів і тому відмовившись йти до Відня, як було заплановано раніше, а додому. Його стримували десь чотири тижні, за цей час у Відні було зібрано численне військо, з яким султан не хотів мати справу. Таким чином Джурішич та його люди врятували Відень від облоги.

Після битви під Горджаном у 1537 році він знову став верховим капітаном Славонії та Нижньої Австрії. У 1540 році він був капітаном Карніоли.

Останні роки життя він провів секретним радником при суді у Відні. Помер у тому самому мадярському місті Кьосег.

• Nikola Jurišić in the Croatian Biographical Lexicon (in Croatian)
• Turnbull, Stephen. The Ottoman Empire 1326—1699. New York: Osprey, 2003. pg 51

Міклош Зріньї