Ніколе Васілеску-Карпен

Після навчання у Вищій школі Кароля І в Крайові він вступив до Школи мосто-, дорого-, та шахтобудування в Бухаресті. Після закінчення навчального закладу в 1891 році, він працював цивільним інженером три роки. Згодом він відправився до Парижу вивчати фізику у Паризткому університеті. В 1904 році він отримав ступінь доктора наук за роботу «Дослідження магнетичних ефектів наелектризованих тіл, що рухаються» (Recherches sur l'effet magnétique des corps electrisés en mouvement). Після року викладацької роботи як професор Лільського університету, він повернувся до Ромунії, щоб викладати у Школі мосто-, дорого-, та шахтобудування, де його у лютому 1920 роцу призначили директором. Завдяки його зусилям Школа того року переформувалася у Політехнічний університет Бухареста. Васілеску-Карпен був першим ректором цього університету і залишався на цій посаді до 1940 року.

Вважають, що у 1908 році він винайшов стовп Карпена. Він був інженером, який впровадив постійний телефоний міст між Брасовом та бухарестом. Він впровадив «провідні телеграми», що передавалися по електричній мережі у всьому Королівстві Ромунії до 1920 року. Він став провідним членом Ромунської академії в 1923 році, був позбавлений членства новим комуністичним режимом в 1948 році, знову був відновлений у 1955 році.

Стовпом Карпена називають батерею, яка надавала безперезвний стром більше 60 років, роблячи іі або надзвичайно ефективним пристроєм для зберігання енергії, або містифікацією, деякі газети називали стовп Карпена перпетуум мобіле, але більшість вчений заперечують це, адже такий пристрій порушував би другий закон термодинаміки. Пристрій знаходиться у Національному технічному музеї Дімітріе Леоніда, і до 2010 року він безперервно працював 60 років.