Ніс (син Пандіона)
Ніс (грец. Νίσος) — син Пандіона (варіант: Ареса), мегарський цар.
Ніс | |
---|---|
Посада | цар Афін і king of Megarad |
Батько | Пандіон |
Діти | Скілла[1], Еврінома, Іфіноя і Бізант |
За його іменем отримала назву головна гавань Мегар — Нісея.
За легендою на його ріс особливий, пурпуровий (за іншою версією — золотий чи фіолетовий) волос, який нібито робив його непереможним. Про цей дивовижний секрет знали лише найближчі родичі Ніса. Коли Мегари взяв в облогу Мінос, донька Ніса Скілла побачила критського володаря з муру міста, закохалася в нього і вирішила допомогти. Вночі вона підкралася до поснулого батька, зрізала з його голови пурпуровий волос. Збергігся і прозаїчніший варіант легенди, в якому йдеться не про безтямне кохання, а про банальний підкуп — критяни нібито пообіцяли Скіллі золото в обмін на зраду[2].
Позбавлений магічного захисту Ніс загинув у битві і був обезголовлений Міносом.
Міф про Ніса — стародавня народна казка про чарівне волосся, яке робить героя нездоланним[3][4][5][6][7][8].
Примітки
- Любкер Ф. Nisus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 923.
- Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.11-12
- Плутарх. Моралії, 4.21.16.
- Гесіод. Каталог жінок, фрагмент 7.
- Аполлодор. Бібліотека, 3.15.6.
- Нонн Панополітанський. Діонісіака, 25.150.
- Есхіл. Хоефори, 610.
- Овідій. Метаморфози, 8.90.
Джерела
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.