ОПС-4

Основні зміни конструкції, в порівнянні з ОПС № 0103 полягали в наступному:

• стикувальний агрегат Г-3000 замінювався на агрегат 11Ф77 — 5345-0 (пасивний стикувальний вузол ТКС'а). Шлюзова камера, рама рухової установки (ДУ), компенсатор, посадочні місця стикувального вузла не змінюються;
• передбачалося модернізувати ДУ станції, забезпечивши можливість її дозаправки паливом ТКС на час автономного польоту;
• встановлювалася станція «Меч-А», її антени, магнітофони та апаратура передачі даних на Землю «Бірюза» з новою передавальною антеною «Лелека», механізм якої стежив за наземним пунктом, над яким пролітала ОПС;
• фотоапарат «Агат-1» і фототелевізійна система «Печора», досить випробувані на «Салют-3» і Салют−5, зі станції № 0104 знімалися, люк закривався гермоднищем. Встановлювалися топографічні фотоапарати АСА-34 для прив'язки РЛС — знімків до земних орієнтирів, а також інша радіотехнічна апаратура;
• змінам піддалися системи терморегулювання і життєзабезпечення. З ОПС знімався ряд агрегатів СЖЗ; вони повинні були доставлятися кораблем ТКС, який був здатний забезпечити кондиціонування станції, постачання її киснем і водою. Таким чином, замість «пасажира», яким був корабель 7К-Т, «сидячий» на енергобалансі ОПС і що вимагав продувки своїх відсіків повітрям від вентиляторів станції, № 0104 отримувала повноцінного партнера в польоті.

Були й інші зміни — в електроавтоматиці, телеметрії, телебаченні та ін.

Як і передбачалося раніше, для оборони замість гармати (система «Щит-1») на станцію встановлювалися два снаряди «космос-космос» (система «Щит-2») конструкції того ж КБ, керованого А. Е. Нудельманом.    

За узгодженим з ЗІХом графіком всі доробки передбачалося закінчити в листопаді 1978.

З січня 1975 почався випуск креслень на станцію № 0104 у виробництво заводу М. В. Хрунічева, а з червня в складальному цеху, де виготовлялися ОПС і ДОС, вже йшла збірка. Для проведення робіт на ЗІХу постійно перебувала бригада конструкторів з Реутова у складі 50 осіб.

Однак, замість допомоги генеральному конструктору, йому сильно заважав його перший заступник В. Н. Бугайській, який керував тоді філією № 1, який просував програму ДОС, розроблену ЦКБЕМ (НВО «Енергія»). Роботи з ТКС були фактично згорнуті. Лише після зняття В. Н. Бугайського і призначення на цю посаду Д. А. Полухіна роботи по ТКС були знову розгорнуты.

У цих умовах розраховувати на доставку екіпажу на ОПС № 0104 пілотованим ТКС'ом було нереально. Можна було сподіватися тільки на автоматичну стиковку з безпілотним ТКС'ом. Доставку екіпажу на станцію треба було забезпечувати тим же 7К-Т.

Але і з цим завданням конструктори ЦКБМ впоралися. Спираючись на наявний люк в передньому днищы станції та фермову конструкцію, що кріпиться до переднього шпангоуту гермовідсіку (адже був варіант ОПС з СА), вирішили терміново виготовити автономний стикувальний відсік (АСВ), закріпити його на ферму і з'єднати герметичним сильфоном з основним об'ємом станції, а на переднє днище автономного відсіку встановити пасивний вузол корабля 7К-Т — агрегат Г-3000.

Таким чином, станція могла літати одночасно з безпілотним ТКС'ами і з екіпажем корабля 7К-Т.

Незважаючи на успішне завершення польоту «Салюта-5» (412 діб) і настирливі вимоги низки генералів Ракетних військ, Генштабу та, в першу чергу, голови Держкомісії з випробувань комплексу «Алмаз» генерал-полковника М. Г. Грігорьева про продовження польотів, під натиском Д. Ф. Устинова постановою Уряду від 28 червня 1978 роботи по пілотованому космосу в КБ Челомея були припинені. Розробка пілотованих станцій в ЦКБМ була згорнута.

Нездійсненими також залишилися плани запуску станції № 0105 з двома кораблями ТКС («Зірка»). З доопрацювання цієї ОПС для стикування з двома ТКС, була випущена вся документація, і роботи з нею були виконані на заводі ім. Хрунічева і в ЦКБМ. Однак і цій станції не судилося злетіти.