Оберто ді Масса-Корсика
Оберто Бротопоррада (італ. Oberto Brotoporrata; д/н–1146) — середньовічний військовий та державний діяч королівства Італія, 2-й маркіз Масси і Корсики у 1124—1146 роках. Прізвисько походить від замку Поррада.
| Оберто ді Масса-Корсика | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 1146 |
| Титул | маркіз Масси і Корсики |
| Посада | 1124—1146 роки |
| Попередник | Уго ді Масса |
| Наступник | Альберто Корсо |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Обертенги-Альбертіні |
| Батько | Альберто Руфо |
| Мати | Джульєтта Пармська |
Життєпис
Походив з роду Обертенгів, гілки Альбертіні. Син Альберто Руфо, маркіза Східної Лігурії та капітана Корсики, й Джульєтти Пармської.
1094 року після смерті батька розділив з братами родинні володіння, отримавши титул маркграфа Масси-Поррада, а з 1095 року маркграфа Масси і Корсики. Втім першість в управлінні належала старшому братові Уго. У 1100 року разом з братами отримав як феод від Пізанського архієпископа замок Ліворно.
1121 року надав пожертву монастирю Св. Мартина Турського в графстві Тортона. 1124 році після смерті бездітного брата Уго разом з іншим братом Вільгельма, маркізом Масса-Пароді, розділив його володіння. Нащадки останнього після цього звалися також Масса-Пароді-Корсика.
Не зміг зберегти вплив на Корсиці, де все більше посилювалися пізанську купці та Пізанський архієпископ як апостольський вікарій. У 1131 році з початком війни між Генуєю та Пізою за церковний вплив на Корсикою підтримав останню. Його брат Вільгельм став на бік Генуї. після завершення війни у 1133 року та поділу Корсики між генуезькою і Пізанською архієпархіями на північну та південну частини фактично втратив будь-який вплив над островом, залишившись номінальним маркізом Корсики.
До самої смерті близько 1146 року зберігав особисті володіння на Корсиці, зосередившись на розбудові маркізату Масса. Йому спадкував син Альберто Корсо.
Джерела
- R. Ricci, Gli Obertenghi e la Corsica tra Gregorio VII ed Urbano II, Pisa e la Lunigiana (ultimi decenni dell’ XI secolo — inizi del XII). Bollettino Storico Pisano, LXXX (2011), pp. 3-21