Одеський музей «Степова Україна»

Одеський музей «Степова Україна» — експозиція Одеського історико-краєзнавчого музею. Розташований у напівподвальному приміщенні будинку за адресою вул. Ланжеронівська, 24а.

Одеський музей «Степова Україна»
46°29′06″ пн. ш. 30°44′16″ сх. д.
Тип	музей
Частина від	Одеський історико-краєзнавчий музей
Країна	Україна
Розташування	Україна, Одеса
Адреса	вул. Ланжеронівська, 24а
Засновано	1927
Одеський музей «Степова Україна» (Україна)
Одеський музей «Степова Україна» у Вікісховищі

Створений у грудні 1927 р. з метою збирання етнографічного матеріалу степової України, вивчення побуту народів, які були жителями степового краю, популяризації історії і культури українського народу. Музей одержав назву «Степова Україна», моделлю для нього послужив етнографічний відділ Російського музею в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). Базою для створення музею послужили колекції, зібрані дослідниками й аматорами історії 19 — поч. 20 ст., краєзнавцями 1920–30-х pp.

Члени етнографо-лінгвістичної секції під керівництвом Р.Волкова займалися збиранням матеріалів із діалектології, фольклору й матеріальної культури, складанням етнографо-діалектологічної карти Херсонщини, Катеринославщини, Бессарабії, Криму та Кубані, які визначалися як степова Україна. Підготовчі роботи з організації закладу почалися 1922, коли Комітет з охорони пам'яток мистецтва і старовини порушив питання про заснування в Одесі Українського етнографічного музею. 1924 на засіданні малої колегії Одеської губернської політпросвіти було вирішено відкрити його не пізніше 1 лютого 1925. На засіданні Одеської окружної комісії у справах українізації у вересні 1926 було прийнято резолюцію про активізацію етнографічної діяльності та поповнення колекцій О.м."С. У." Вони стали поповнюватися експонатами Одеського археологічного музею й Одеського природно-історичного музею, предметами релігійного культу зі Свято-Успенського собору та матеріалами виставки, присвяченої Т.Шевченку, підготовленої в Державній українській бібліотеці, постановчим реквізитом із Всеукраїнського фотокіноуправління (Одеса).

Через кілька років після відкриття музейне зібрання налічувало до 2 тис. одиниць зберігання: колекції вишивок, рушників, килимів, кераміки, писанок, фотографій, малюнків. Великий комплекс експонатів (до 250 одиниць зберігання) відображав історію укр. професійного театру. Експозиція О.м."С. У." представляла матеріальну та духовну к-ру українців, молдован, болгар і нім. колоністів. Тут були характерні болг. фартухи та пояси зі смугастим і геометричним малюнком, бессарабські килими з букетами на чорному тлі й укр. малюнок, що відображає рослинний світ, об'ємні експонати: старовинні прядки, ткацький верстат, сел. плуг, саморобні меблі, «мамаї» (див. «Козак Мамай») і живописні портрети гетьманів. Матеріали з цієї тематики дарували директор Держ. укр. б-ки Б.Комаров, артисти Одес. держ. театру драми Ю.Шумський і Л.Мацієвська, професори Р.Потапенко, І.Перван. О.м."С. У." збирав матеріали із заг. історії Пд. України — документи, креслення, фотографії, образотворчі полотна, тому швидко став одним із найважливіших культ. центрів регіону, місцем методичної підготовки працівників нар. освіти.

Молдавська експозиція музею

У 1931 р. влада піддала краєзнавчі музеї критиці, закидаючи їхнім працівникам те, що «вони від самого початку існування прийняли від колишніх „загальнонародних музеїв“ погані традиції минулого народництва, етнографічності та аполітичності, і до сьогодні нема будь-якого політичного настрою в цих музеях, вони ідеологічно безхребетні». Того ж року О.м."С. У." припинив існування.

В умовах розвитку незалежної укр. суверенної д-ви, спираючись на результати історико-етногр. експедицій, архівні документи та досвід створення виставкових варіантів експозицій, співробітники Одес. історико-краєзнавчого музею висунули 2003 ідею відтворення на основі колекцій свого музею власне етногр. музею як центру вивчення й відродження історико-культ. традицій Укр. Причорномор'я. 2006 останньому повернуто назву «Степова Україна», він є відділом Одеського історико-краєзнавчого музею.