Озерний вітер

Царівна озерного краю довгі віки чекає на свого обранця. Нарешті до лісу, що біля озера, переселяється, рятуючись від ворогів, родина селян. Підліток Волин закохується у господиню озера і в купальську ніч вона забирає його до себе і робить Княжичем Озерного краю. Родина хлопця розшукує його, але зрозумівши, що з ним сталося, покидає ті місця. Юнак насолоджується безтурботним безсмертним життям і коханням повелительки. Щороку він пробуджується від зимового сну підлітком і восени засинає в обіймах царівни змужнілим юнаком.

Та однієї весни у лісі, неподалік від озера, з'являються люди, зростає нове село. І Волин зустрічає біля озера вродливу дівчину Леа. Попри всі перестороги друзів — духів лісу й води — він закохується в неї і вона знайомить його зі своїми рідними. Лісові й озерні мешканці вважають цей вчинок зрадою. Отримати право на подальше життя юнак може тільки знайшовши блакитну квітку папороті, яку стережуть сили Мороку. Вони пробилися крізь завісу світу й добро зникає, провалюючись у темряву.

В ніч на Купала Волин бере участь у веселощах сільської молоді. Його суперник, також закоханий у Леа Гей, влаштовує йому випробування і Княжич Озера змушений показати свої незвичайні здібності. Після свята він іде в лісові хащі, перемагає служителів Мороку і здобуває заповітну квітку папороті, яка надає йому нових сил і можливостей. Обравши свій шлях, Волин прямує до села. Він погоджується на пропозицію батька Леа жити з родиною дівчини і стати її чоловіком.

Зненацька до оселі заходить старий у супроводі чоловіків, серед яких і Гей. Старий виявляється молодшим братом Волина і звинувачує його в тому, що він не людина, а злий дух. Селяни приносять парубка в жертву богам, але дух вітру перелісник рятує Волина і Княжич Озера перетворюється на озерний вітер — господаря всього озерного краю, який називають Волинню.[1]