Ой, у 1791 році

«Ой, у 1791 році» — українська народна пісня, присвячена переселенню частини запорозьких козаків (що в той час входили до Чорноморського козацького війська) на територію Кубані. Пісня за жанровою класифікацією відноситься до історичних пісень та історичних дум є сумною і виконується в тужливому контексті[1].

В 1791 році російська імператриця Катерина II підписала указ про переселення запорізьких козаків що в той час перебували на службі на Кубань. Козаки попри небажання покидати Україну, були змушені пересилитися на чужу для себе територію. В пісні оспівуються події і обставини переселення, а також настрої його учасників. Ця пісня виконується хорами і окремими співаками в Україні та в Кубані. Дана пісня стала яскравим символом туги за рідною землею, особливо у випадках вимушеного виїзду. Має варіанти виконання.


Варіанти виконання пісні
Ой, у тисяча сімьсот
Та й дев'яносто першім році
Прийшов указ від цариці -
Йти на Кубань-ріку. (2 рази)
Прощай наше Подніпров'я,
Славна Україна,
Не з охотой покидаєм,
А що скажеш – не питаєм. (2 рази)*
Ой, судили-рядили,
З ким прощались-сперечались,
Гей, на мир дуба посадили. (2 рази)
А що скаже пан Чепига,
Та й ще Головатий,
Гей, третий край нам оживати. (2 рази)
А, як будем проживати,
Бусурмана воювати,
Гей, таку славу здобувати. (2 рази)
Прощавайтеся із нами,
Таврія море та лимани
Гей, одесанський кочубей. (2 рази)**
В море ми горой ходили,
Славу здобували,
Гей, військо чорноморськоє кріпили. (2 рази)***
А у нашім краї брати не рубає,
А чи живі, чи здорові,
Через море питаєм?.. (2 рази)
Ой, у тисяча сімьсот
Та й дев'яносто першім році
Прийшов указ від цариці -
Йти на Кубань-ріку. (2 рази)[2]
Ой, у тисячу сімсот дивяносто первому році
Ой прийшов указ від тої цариці,
З Петрограда города,
З Петрограда города...
Що пан Чапіга, ще й пан Головатий
Зібрав своє військо, військо Запорізьке,
Та й подвинув на Кубаню,
Та й подвинув на Кубаню...
Ой, Бувайте здорові, ой Дніпречко наший,
Бувайте здорові, ви, куріні наші.
Тут вам без нас розвалиця,
Тут вам біз нас розвалица…****
Вража мати - Катерина, всіх нас обдурила,
Степ широкий, край веселий,
Тай занапастила.
Землю нашу роздарила…*****
А ми будем жити, жити-воювати,
Розпроклятих басурманів по горам-скалам ганять,
По горам-скалам гоняти,
По горам-скалам ганяти…[3]


Примітки:

* Переселення відбувалося насильно, козаки не хотіли на завжди покидати рідну землю. Тих хто відмовлявся їхати на Кубань силоміць переводили в безправний стан кріпаків або на каторгу до Сибіру.

** Мається на увазі Одеса. Кочубей це назва турецько-татарського поселення на основі якого виникла Одеса. В той же час місцевість на якій була заснована Одеса, в турків і татар називалася Єдісан (тур. Yedisan). За однією із версій назва Одеса пішла від назви Єдісан.[4]

*** "Чорноморське козацьке військо" офіційна назва війська запорізьких козаків на території Російської імперії. В 1860 році воно отримало нову назву Кубанське козацьке військо.

**** Можливо, саркастична пародія на російську мову.

***** В цьому абзаці показується ставлення запорізьких козаків до Катерина II як до запеклого ворога запорізького козацтва, яка край занапастила і землі роздарила. Під роздареням земель мається на увазі, дарування Запорозьких земель: російським дворянам та болгарським, сербським, грецьким та німецьким колоністам. Крім того саме Катерина II зруйнувала Запорізьку Січ і скасувала автономію України(Гетьманщини) в складі Російської імперії. По волі Катерини більшість запорозьких козаків були закріпачені, а тих що залишалися на службі (як ми казали вище) було насильно переселено на Кубань. Катерина II не була прихильною до козаків і на новому місті "служби" в 1796 році частину запорозьких козаків було відправлено у військовий похід на Персію "на вірну смерть". Козаки під час цього походу залишилися без провізії, що викликало голод і епідемії хвороб в результаті козаки втратили померлими близько половини свого складу. Невідомо чим би закінчився для козаків цей похід якби не несподівана смерть Катерини II і прихід до влади Павла I який досить добре ставився до козаків.[5][6]

Посилання
  1. Ой, у 1791 році (з літопису Чорноморського козацького війська). Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 16 липня 2019.
  2. Ой, у 1791 році: Українська народна пісня
  3. Ой, у 1791році
  4. Народження міста. Нариси ранньої історії Одеси
  5. Ліквідація автономії України і колонізаторська політика російського царизму в другій половині XVIII ст.
  6. Кубанське козацьке військо
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.