Олена (юдикиня Галлури)

Олена I (італ. Elena; 1190 1218) — юдикиня (володар) Галлурського юдикату у 12031218 роках.

Олена
Народилася 1190
Ольбія, Провінція Сассарі, Сардинія, Італія
Померла 1220
Ольбія, Провінція Сассарі, Сардинія, Італія
Поховання Basilica della Nostra Signorad
Діяльність монарх
Посада giudiced
Рід Lacon-Gunaled
Батько Баризон (юдик Галлури)
У шлюбі з Ламберто Вісконті
Діти Убальдо II (юдик Галлури)

Життєпис

Походила з династії Лакон-гунале. Донька Баризона I, юдика Галлури, і Оділони ді Лакон. Народилася 1190 року в м. Чівіта. Невдовзі стала офіційною спадкоємецею батька, який перед смертю призначив папу римського Інокентія III піклуватися про неї.

1203 року після смерті баткьа успадкувала владу. Їй в управлінні допомагал мати. Разом з тим влаштувати шлюб Олени із своїм кандидатом намагалися Коміта I, юдик Торресу, і Салусіо IV, юдик Кальярі і Арбореї. Перший підтримував свого стрийка Іттокора, а другий — родича Вільгельма Маласпіну. Невдовзі війська Кальярського юдикату зайняли більшість Галлури, але Олена зховалася в Чівіті, яку супротивник не взяв. В одночас папа римський наказав юдику Кальярі залишиити Галлурський юдикат. 1204 року Салусіо IV знову намагався влаштувати шлюб Олени і Маласпіни, проте невдало.

Водночас Б'яджо, архієпископ Торреський, підтримував дії папи, а Рікус, архієпископ Кальярі, став на бік Салусіо IV і Маласпіни.. Інокентій III у липні 1206 року обрав їй за чоловіка свого стриєчного брата Тразимондо. Але невдовзі пізанці на чолі із Ламберто Вісконті висадилися на Сардинії, де Олена вийшла заміж за Вісконті у 1207 році. У відповідь папа римський відлучив подружжя від церкви.

З цього часу фактичну владу поступово перебрав на себе чоловік Олени. У 1211 році війська Торреського юдикату завдали поразки Ламберто вісконті, тому Олена разом з чоловіком втекла до пізи. Змогла повернутися лише у 1214 році. Померла у 1218 році.

Родина

Чоловік Ламберто Вісконті, пізанський патрицій

Діти:

Джерела

  • Anna Maria Oliva, La successione dinastica femminile nei troni giudicali sardi, in «Miscellanea di studi medioevali sardo-catalani», Della Torre, Cagliari 1981.
  • Enrico Besta, La Sardegna medioevale, Forni, Bologna 2000.
  • Antonietta Uras, L'ultima regina di Torres, Armando Curcio, Roma 2014.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.