Онацький Микола Степанович

Українець, козак села Борок (Бірки) Гадяцького повіту, що на Полтавщині — нині Гадяцький район Полтавської області. Пройшов курс початкової сільської школи. Протягом 4 років на військовій службі був старшим писарем при ротній канцелярії. Кореспондент Статистичного бюро Полтавського земства. Був прикажчиком в економії. Секретар і товариш голови Борковського сільськогосподарського товариства, створеного в 1905 р. за його ініціативою. Прихильник автономії України. Дуже цікавився історією України. Член Української демократичної партії.

14 квітня 1906 обраний в Державну думу I скликання від з'їзду уповноважених від волостей. Вибори проходили в губернському правлінні. Всіх виборців було 182, з них козаків і селян — 123 людини. Онацький був обраний в перший же день без зволікань і труднощів більшістю голосів. Входив в Трудову групу і Українську громаду. Член Аграрної комісії. Виступав в дебатах з приводу відповідної адреси і з аграрного питання. Важливо відзначити, що тільки Онацький і депутат Аркадій Грабовецький виступали в Думі українською мовою, при цьому голова Думи їх не переривав. За словами депутата Думи І. Л. Шрага на одному із зібрань Онацький сказав:

«Кожен народ, а також 25 000 000 українців, повинен сам для себе закони видавати, а не з Петербурга їх отримувати».[1]

10 липня 1906 року у Виборзі підписав «Виборзьку відозву».

Повернувшись на свій хутір, повернувся до своєї традиційної праці.

Газета «Рiдний край» повідомила:

20 квітня 1907 року в своєму рідному селі Борках помер від кровотечі в легенях колишній депутат 1-ї Державної Думи, член української парламентської фракції Микола Онацький[2]