Операція «Фортитьюд»

Основною метою операції «Фортитьюд» було забезпечення того, щоб німці не збільшили своєї військової присутності в Нормандії, яку вони досягли шляхом створення вигляду, що союзні війська нападуть на німецькі позиції в інших місцях. Не менш важливим було затримати рух німецьких резервів на плацдарми в Нормандії і запобігти потенційно катастрофічній контратаці. Так «Фортитьюд» мав переконати німців, що додаткові напади будуть здійснені планово-зокрема, в Скандинавії і в Па-де-Кале.

Спочатку передбачається, що хибна інформація буде транслюватися через п'ять основних каналів:

• Фізичний обман: щоб ввести в оману противника вдалися до створення не існуючих збройних одиниць через підроблену інфраструктуру та обладнання, таких як надувні гумові танки і фанерна артилерія.
• Контрольовані витоки інформації через дипломатичні канали, які можуть бути передані через нейтральні країни до німців.
• Бездротовий обмін: щоб ввести в оману супротивника, бездротовий обмін був створений так, щоб імітувати реальні бойові одиниці.
• Використання німецьких агентів контрольованих союзниками через подвійні перехресні системи відправлення хибної інформації німецьким спецслужбам.
• Громадська наявність помітних співробітників, пов'язаних з фантомними групами, таких як FUSAG (1-а американська група армій), в першу чергу відомого американського генерала Джордж С. Паттона.

Операція поділялася на «Фортитьюд-Північ», в основі якої був комплекс дезінформаційних заходів, спрямованих на створення враження, що вторгнення союзних військ трапиться на узбережжя Норвегії. Друга частина операції, під назвою «Фортитьюд-Південь» комплексом відповідних заходів імітувала за основний напрямок висадки смугу в районі Па-де-Кале у північній Франції.

У ході операція «Фортитьюд» була забезпечена майже повна відсутність німецької повітряної розвідки, а також відсутність неконтрольованих німецьких агентів у Великій Британії. Ненадійність «дипломатичних витоків» призвела до припинення діяльності шпигунів. Більшість неправдивих витоків здійснювався за допомогою неправдивих бездротових переговорів і через німецьких подвійних агентів. Останній виявився найзначнішим.

В цілому операція «Фортитьюд» була настільки успішною, що Гітлер вважав висадку в Нормандії, як фінт: він тримав його танкові резерви в районах, які були вигідні для американців.

План «Фортитьюд» відмінно спрацював, тримаючи німців тривалий час у необізнаності, стосовно того, у якому насправді місті відбудеться висадка головних сил морського десанту.

Операція, що була складовою стратегічної дезінформаційної операції «Бадігард», суттєво вплинула на успіх висадки в Нормандії.

• Операція «Титанік»
• Операція «Таксабл»
• Операція «Гліммер»
• Операція «Бадігард»
• Операція «Ейрборн Сігар»

• Howard, Sir Michael, Strategic Deception (British Intelligence in the Second World War, Volume 5) (Cambridge University Press, New York, 1990)
• Holt, Thaddeus, The Deceivers: Allied Military Deception in the Second World War (Scribner, New York, 2004)
• Harris, Tomas, GARBO, The Spy Who Saved D-Day, Richmond, Surrey, England: Public Record Office, 2000, ISBN 1-873162-81-2
• Hesketh, Roger, Fortitude, The D-Day Deception Campaign, Overlook Press, New York, 2000, ISBN 1-58567-075-8
• Latimer, Jon, Deception in War, Overlook Press, New York, 2001 ISBN 978-1585673810

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Операція «Фортитьюд»

• Royal Engineers Museum Royal Engineers and Operation Overlord/Fortitude
• Masters thesis of Whitney Talley Bendeck