Освін

Походив з династії Іффінгів. Син Осріка, короля Дейри. Про народження нічого невідомо. У 634 році після загибелі батька Освін втік до Вессексу, де провів дитинство, здобув освіту під орудою короля Кінегільса.

До Дейри Освін повернувся в 642 або 644 році після загибелі Освальда. За однією версією знать Дейри обрала його своїм королем. За іншою версією Освіу, який займав більш високе положення, сам передав йому Дейру в правління. Освін був щедрий по відношенню як до знаті, так і до простолюду, приємний у спілкуванні і тримався з королівською гідністю.

Перший час Освін зберігав мирні стосунки з Освіу, який був королем Берніції. З часом між ними почали виникати сварки внаслідок бажання Освіна відродити єпископство в Еофевріку та перетягнути на свій бік Айдена Ліндісфарнського. Проти Освіна розпочав війну берніційський король. Два ворожих війська зійшлися біля гори Вілфар. Освін, усвідомлюючи перевагу противника, розпустив своє невелике військо, а сам сховався в елдормена Хунвальда, якому незадовго до цього передав маєток Джіллінгем. Проте Хунвальд видав короля людям Освіу, і воєначальник Освіум — Етельвін — стратив бранця у Гіллінгу. Владу над Дейрою було передано небіжу Освіу — Етельвальду.

За доброту і смирення його було зараховано до лику святих. Рештки Освіна були поховані в Тайнмуті. Частина мощей вціліла і зберігалася в Даремі до розпуску монастирів Генріхом VIII, королем Англії.

• David W. Rollason: Northumbria, 500—1100: Creation and Destruction of a Kingdom. Cambridge University Press, 2003, ISBN 978-0521813358. (англ.)