Османська Аравія

Османська Аравія — історичний період в історії Аравії з 1517 року до 1918 року, протягом якого регіон перебував у залежності від Османської імперії. Ступінь османського контролю над регіоном змінювалася протягом чотирьох століть в залежності від сили або слабкості центральної влади[1][2].

Аравійський півострів в 1914 році

Історія

Ранній період

У XVI столітті османи завоювали й встановили свій суверенітет над територіями, прилеглими до Червоного моря і Перської затоки (Хіджаз, Асир і Ель-Хаса). Основною метою цих завоювань було недопущення проникнення та посилення впливу португальців на узбережжі Червоного моря й Індійського океану[3]. Ще в 1548 році шериф Мекки організовував набіги, які ставили за мету покарання племен Неджда, здійснювали набіги на оазиси в Хіджазу[4].

Підйом Саудівської держави

У центральній частині Аравії з'являється династія Саудитів, яка відіграє важливу роль у формуванні незалежної арабської держави на півострові. У 1744 році амір Ед-Диръия Мухаммад ібн Сауд взяв під захист богослова Мухаммада ібн Абд-аль-Ваххаба і прийняв його релігійне вчення, що згодом дістало назву ваххабізм. Протягом кількох десятиліть ібн-Сауд та його нащадки, спираючись на релігійний ентузіазм ваххабітів, зуміли підпорядкувати собі весь Неджд, захід і схід Аравійського півострова. Цей період прийнято називати Перше Саудівське держава. У 1792 році після смерті Мухаммада ібн Абд-аль-Ваххаба Саудити об'єднали в своїх руках верховну світську і духовну владу. У 1803 році Саудити захопили Мекку, а в 1804 — Медіну і весь Хіджаз. Однак саудівська гегемонія в Аравії тривала недовго: в 1811 році з волі османського султана проти них виступив хедив Єгипту Мухаммед Алі. За сім років наполегливої боротьби Саудити втратили все: в 1818 році після п'ятимісячної облоги єгиптяни взяли їх столицю Ед-Диръия і зрівняли з землею, амір Абдаллах I ібн Сауд був відправлений до Стамбула, де його обезголовили.

Проте вже в 1821 році родич страченого аміра Турки ібн Абдаллах підняв повстання проти османів, обравши в якості нової столиці місто Ер-Ріяд.

У 1824 році було засновано Другу Саудівську державу зі столицею в Ер-Ріяді. Ця держава проіснувала 67 років і було знищене давніми суперниками Саудів — кланом ар-Рашиді родом з Хаиля. Сім'я Саудів була змушена бігти в Кувейт.

Розпад Османської імперії

На початку XX століття османи зберігали суверенітет над більшою частиною Аравійського півострова, хоча в деяких районах цей суверенітет був номінальним. Півострів являв собою клаптеву ковдру з володінь племінних вождів[5][6]. Шериф Мекки зберігав силу і вплив в Хіджазу[7].

У 1902 році Ібн Сауд взяв під свій контроль Ер-Ріяд і весь Неджд, тим самим забезпечивши безперешкодне повернення Саудитів в Неджд. Отримавши підтримку іхванів, релігійного ополчення, натхненного ідеями ваххабізму Ібн Сауд зміг відвоювати у османів Ель-Хаса в 1913 році.

У 1916 році за підтримки Великої Британії шериф Мекки Хусейн ібн Алі аль-Хашимі очолив пан - арабське повстання проти влади Османської імперії. Повсталі поставили собі за мету створити незалежну арабську державу[8]. Хоча повстання 1916-1918 років не мала бажаного успіху, але падіння Османської імперії після поразки у Першій світовій війні поклала кінець чотирьохвіковому османському пануванню на Аравійському півострові[9].

Примітки
  1. Wayne H. Bowen (2008). The History of Saudi Arabia. Greenwood Publishing Group. с. 68. ISBN 978-0-313-34012-3. Процитовано 12 червня 2013.
  2. Chatterji, Nikshoy C. (1973). Muddle of the Middle East, Volume 2. с. 168. ISBN 0-391-00304-6.
  3. William J. Bernstein (2008). A Splendid Exchange: How Trade Shaped the World. Grove Press. с. 191. ISBN 978-0-8021-4416-4. Процитовано 12 червня 2013.
  4. James Wynbrandt (2010). A Brief History of Saudi Arabia. Infobase Publishing. с. 101. ISBN 978-0-8160-7876-9. Процитовано 12 червня 2013.
  5. Murphy, David (2008). The Arab Revolt 1916–18: Lawrence Sets Arabia Ablaze. с. 5–8. ISBN 978-1-84603-339-1.
  6. Al Rasheed, Madawi (1997). Politics in an Arabian oasis: the Rashidis of Saudi Arabia. с. 81. ISBN 1-86064-193-8.
  7. Anderson, Ewan W. (2000). The Middle East: geography and geopolitics. с. 106. ISBN 978-0-415-07667-8.
  8. Tucker, Spencer (205). The Encyclopedia of World War I. с. 565. ISBN 978-1-85109-420-2.
  9. Hourani, Albert (2005). A History of the Arab Peoples. с. 315–319. ISBN 978-0-571-22664-1.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.