Основні копальні Валлонії
Неолітичні кремнієві копальні в районі Спьєнн (англ. Neolithic flint mines of Spiennes) — це найбільші та найранніші у Європі неолітичні копальні, розташовані поблизу валлонського селища Спьєнн, на південний схід від Монса, Бельгія.[2] Копальнями користувалися у середньому та пізньому неоліті (4300-2200 до н. е.) для видобутку кременю. Територія та її оточення були додані до Світової спадщини ЮНЕСКО у 2000 р.
Опис
Список Світової спадщини ЮНЕСКО включає копальні з 2000 року та описує їх як «найбільша та найбільш рання концентрація стародавніх копалень у Європі», зазначаючи демонстрований ними рівень людського технологічного розвитку як підставу для включення.[3]
Копальні розташовані на території бл. 100 га низин поблизу міста Монс у Бельгії та цікаві тим, що демонструють перехід від видобування кремнієвих нодулей у відкритих кар'єрах до видобування у підземних копальнях. Нодулі добували з використанням кремнієвих кирок. Після цього, камені оббивали до грубої форму сокир, а потім полірували до кінцевого вигляду.
Заготовками обмінювалися на широкій території, до 150 км, і їх часто полірували вже на місці призначення. Полірування зміцнює кінцевий продукт, і сокира довше служила. Гладка поверхня також має менше тертя і деревину рубати легше. Сокири у неолітичному періоді почали використовувати для очищення від лісів, а потім і для формування деревини для подальшого застосування, наприклад для домівок чи каное.